Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року справа №2а-3259/10/1209
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 02 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-3259/10/1209 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 22 листопада 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до органу Пенсійного фонду про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Кіровського районного суду Луганської області від 02 грудня 2010 року позов було задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність органу пенсійного фонду по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії позивачу як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано пенсійний орган здійснити позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим просить зазначене рішення скасувати із винесенням нової постанови, якою має бути задоволено апеляційну скаргу та відмовлено у позові.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, у зв’язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правовий статус дітей війни визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, що встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно було визначено період, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії позивачу були задоволені за період з 01 січня 2009 року, з чим колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» (надалі – Закон № 1691) справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них були віднесені до цивільного судочинства, строк позовної давності в яких в такому провадженні становить три роки. Цей Закон набрав чинності 10 березня 2010 року і діяв до 09 вересня 2010 року, тобто до часу прийняття Конституційним судом України рішення № 19рп/2010.
Окрім того, 07.07.2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів, згідно з ХП розділом якого вищевказана категорія справ була повернута до адміністративної юрисдикції, який набув чинності 30 липня 2010 року.
За таких умов позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме за період з 01.01.2010 року, адже відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції до внесення змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду передбачався річний термін звернення до суду, який і повинен застосовуватися до спірних правовідносин для визначення терміну, за який позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов’язаних із застосуванням цього закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, тому невизначення судом кінцевої дати періоду, за який має бути здійснено перерахунок пенсії, є цілком правомірним та відповідає діючому законодавству. В межах бюджетного року визначається тільки розмір мінімальної пенсії за віком, як величини, з якої обраховується підвищення пенсії на 30%, а норма закону, що гарантує таку виплату, є діючою.
Відповідно до ч. 8 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є: страхові внески; кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; добровільні внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; інші надходження відповідно до законодавства.
Тобто, як вбачається із вищезазначеного Положення, бюджет Пенсійного фонду формується на паритетних засадах, в тому числі також із коштів Державного бюджету України, а тому посилання відповідача на фінансування соціальних гарантій передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" виключно з Державного бюджету України, є на думку колегії суддів, необґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального та процесуального права у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області у справі № 2а-3259/10/1209 – задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду Луганської області від 02 грудня 2010 року у справі № 2а-3259/10/1209 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області неправомірною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий А.А. Блохін
Судді : Г.М. Міронова
І.В. Юрко