СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2011 року Справа № 5002-9/4721-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Балюкової К.Г.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Балян Е.С., довіреність № 28 від 15.01.2010 (товариство з обмеженою відповідальністю "КАНДАГАР-ТУР");
позивача - Дворников М.С., довіреність № б/н від 01.02.2011 (товариство з обмеженою відповідальністю "КАНДАГАР-ТУР");
відповідача - Мєшков В.В. (повноваження перевірені), наказ №18-К від 04.02.2003 (Керівник, дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");
відповідача - Ресницький В.У., довіреність № б/н від 01.01.2011 (дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 23 листопада 2010 року у справі № 5002-9/4721-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур" (вул. Гоголевська, буд. 10, оф. 13, місто Київ 54, 01054; вул. О. Кошового, буд. 1/1, місто Севастополь, 99007)
до дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкинське шосе, 9, смт. Кореїз, місто Ялта, 98671)
про стягнення 27526,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Кандагар–Тур” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, з посиланням на статті 526, 610, 611, 614, 615, 623 Цивільного кодексу України, про стягнення 27526,92 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач отримав збитки, які йому спричинив відповідач у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України 16 листопада 2010 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог у якій просив стягнути з дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” заборгованість по сплаті збитків у сумі 64846,92 грн., державне мито у сумі 648,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (т.1 а.с. 42-51).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року у справі № 5002-9/4721-2010 (суддя Пєтухова Н.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур" до дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” про стягнення 27526,92 грн. задоволено.
Стягнуто з дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кандагар-Тур” заборгованість по сплаті збитків у сумі 64846,92 грн., державне мито у сумі 648,47 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивач свої обов’язки за договором з реалізації путівок і обслуговування відпочиваючих на 2010 рік виконав повністю. Проте, в результаті порушень відповідачем умов договору позивачу були спричинені збитки у сумі 64846,92грн., які склалися з наступного: після відмови відповідача у розселенні туристів: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ці туристи були розселені у санаторії «Парус», за що позивачем за власний рахунок було сплачено 16606,92 грн.; туристи ОСОБА_8, ОСОБА_9. були розселені у санаторії «Ай-Петрі» за кошти позивача у сумі 8760,00 грн., а ОСОБА_10, ОСОБА_11 - у санаторії «Форос», за що позивачем сплачено 5460,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 23 листопада 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур" в задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Заявник скарги вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення, дійшов необґрунтованого висновку відносно того, що всі зазначені у судовому рішенні туристи підлягають розміщенню в клінічному санаторію „Місхор” за договором про реалізацію путівок та обслуговування відпочиваючих на 2010 рік, так як жоден з них не мав путівки на поселення і не направлявся на відпочинок згідно графіку заїздів.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року у справі № 5002-9/4721-2010 апеляційна скарга дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” була прийняти до апеляційного провадження та розгляд справи призначено на 09 лютого 2011 року.
Розпорядженням секретаря судової палати від 09 лютого 2011 року здійснено заміну судді Волкова К.В. на суддю Гонтаря В.І.
02 березня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур" надано заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У судовому засіданні 16 березня 2011 року представники відповідача підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представники позивача у суді відхилили доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 березня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4 про реалізацію путівок та обслуговування відповідачів на 2010 рік (для туроператорів).
Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач зобов’язаний своєчасно надавати путівки позивачу.
Згідно специфікації до договору, що є невід’ємною частиною договору (пункт 3.9) у спірний період, а саме з 04 червня 2010 року по 15 червня 2010 року позивач мав право на одержання 20-ти путівок, що є по суті 10 номерів. Даний факт не оспорюється сторонами та підтверджено в судовому засіданні позивачем.
Матеріалами справи, а саме: копії путівок, туристичних ваучерів, накладні (т. 2 а.с. 87-118) свідчать, що відпочиваючи, які були розміщені відповідачем згідно путівок в період з 04 червня 2010 року по 15 червня 2010 року в 10-ти номерах, як то передбачалося договором, є Клієнтами покупця (позивача) про що він не заперечує.
Судова колегія розглядає даний факт, як виконання відповідачем договірних зобов’язань відносно надання 10-ти номерів для відпочинку клієнтів позивача у певний період.
Твердження позивача, про те, що відповідач в супереч договору надав номери його Клієнтам, але які були не квотні, судом не приймаються до уваги, так як договір не містить такого поняття, як квотний, та поза квотний Клієнт покупця (позивача).
Відповідно до пункту 3.9 договору, покупець (позивач) зобов’язаний слідкувати за рівномірністю та циклічністю направлення відпочиваючих (Клієнтів) до санаторію.
Виходячи з умов договору відповідач зобов’язаний надавати номери Клієнтам покупця (позивача) при наявності у нього путівки.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Прибування всіх Клієнтів позивача з 04 червня 2010 року по 15 червня 2010 року у „Клінічному санаторії „Місхор” підтверджується путівками.
Клієнти, які на думку позивача були квотними, але не були прийняті відповідачем, у спірний період не можуть розглядатися судом, як такі з причини відсутності у договорі критерію визначення таких, а всі докази по листуванню сторін не можуть бути взятими до уваги так, як у договорі відсутній порядок визначення „квотних Клієнтів, та позаквотних Клієнтів”.
На підставі вищевикладеного та взятого до уваги факту, що десять номерів з 04 червня 2010 року по 15 червня 2010 року відповідач Клієнтам позивача надав, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав свій обов’язок за договором.
Право, коли і кому надати можливість скористатися путівками, які купив покупець у продавця для свого Клієнта, має тільки покупець (позивач).
У зв’язку з цим і виникає обов’язок саме у покупця (позивача) слідкувати за кількістю Клієнтів (20) на певний період (з 04 червня 2010 року по 15 червня 2010 року).
З договору вбачається, що кількість Клієнтів понад 20 повинно вже бути додатково узгоджено з продавцем. Доказів гарантування та узгодженості з боку відповідача про те, що будуть додатково надані номери підвищеної комфортності, чи які інші, позивачем не надано.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, судова колегія вважає, що відповідач виконав зобов’язання за договором належним чином.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Місхор” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року у справі № 5002-9/4721-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур" відмовити.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді К.Г. Балюкова
В.І. Гонтар