СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2011 року Справа № 5020-6/090
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача - Висоцький Анатолій Олегович, довіреність № 13293 від 8 вересня 2010 (публічне акціонерне товариство „Банк „Форум”);
відповідач - не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 3584 від 2 вересня 2010 року (фізична особа - підприємець ОСОБА_5);
третьої особи - не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_6);
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 27 січня 2011 року у справі № 5020-6/090
за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Форум”
(вулиця Верховної Ради, 7, місто Київ, 01001)
(вулиця Вороніна, 10, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99011)
фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
(АДРЕСА_2, 99007)
за участю третьої особи: фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
(АДРЕСА_3, 99011)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство „Банк „Форум” (далі - ПАТ „Банк „Форум”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
Позивач, з посиланням на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір про дольову участь в будівництві об'єкту дольової власності від 7 липня 2006 року, укладений між відповідачами, порушують його права та підлягає визнанню недійсним, оскільки виконання умов цього договору, зокрема реєстрація права власності на 1/12 долю майна за ОСОБА_3 позбавить банк можливості задовольнити свої вимоги за іпотечним договором, який був укладений 13 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком „Форум” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 з метою забезпечення виконання Приватним підприємством „РСУ-17” зобов'язань, що випливають з генерального кредитного договору №0010/06/5 З-КЬ від червня 2006 року.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ „Банк „Форум” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд не врахував всі обставини, що мають значення по справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., суддів Проценко О.І., Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 15 березня 2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року слухання по справі було відкладено на 22 березня 2011 року.
У судове засідання призначене на 22 березня 2011 року з'явилися представники позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Представник іншого відповідача та представник третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся учасників процесу оскільки їх явку не було визнано обов’язковою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
23 квітня 2005 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сторона 1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (сторона 2) укладено договір про дольову участь в будівництві торговельно-складського комплексу з офісами в АДРЕСА_4, згідно з умовами якого дольщики на умовах дольової участі будують в місті Севастополі на земельній ділянці площею 0,3311 га, яка розташована на перехрещенні АДРЕСА_4, торговельно-складський комплекс з офісами. Сторони домовились про наступне співвідношення часток у фінансуванні будівництва, згідно з проектно-кошторисною документацією, і в збудованому Комплексі: сторона 1 отримує у власність 1% від загальної площі завершеного комплексу, сторона 2 - 99%. Закріплення за кожним з дольщиків конкретних площ робитиметься після завершення будівництва комплексу і здачі в експлуатацію та здійснюватиметься на розгляд сторони 2.(а.с. 47 т.1).
13 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком „Форум” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Банк „Форум”, іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (іпотекодавці) укладено іпотечний договір з метою забезпечення виконання Приватним підприємством „РСУ-17” зобов'язань, що випливають з генерального кредитного договору № 0010/06/53-КL від 5 червня 2006 року.
Відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який виникне в майбутньому: торговельно-складського комплексу з офісами, що знаходиться в АДРЕСА_4.
6 березня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець продала, а покупець купила 1/100 частку торгово-складського комплексу з цокольним поверхом, загальною площею 4434,30 м2, ґанками та естакадою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
19 березня 2008 року додатковим договором були внесені зміни до іпотечного іпотечного договору 13 вересня 2007 року.
Зокрема, пункт 1.2. викладено у наступній редакції: „Предметом іпотеки за цим договором є об'єкт нерухомого майна, а саме: торгово-складський комплекс у цілому загальною площею 4434,30 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_4. Предмет іпотеки належить ОСОБА_5 наступним чином: 99/100 -на праві свідоцтва про право власності на торгово-складський комплекс, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, 1/100 частка - на підставі договору купівлі-продажу від 6 березня 2008 року.
З пояснень позивача, 13 вересня 2010 року йому стало відомо, що 7 липня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (основний дольщик) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (дольщик) був укладений договір про дольову участі у будівництві об'єкту дольової власності, відповідно до пункту 1.1 якого дольщик доручає основному дольщику укласти договір з підрядниками на будівництво об'єкту дольової власності або об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 4434,3 м2.
Згідно пункту 2.4 цього договору після вводу об'єкту в експлуатацію, при повній оплаті дольової участі по пункту 2.2, дольщик отримує у власність відповідно його долі приміщення першого поверху об'єкту відповідно до довідки БТІ у розмірі 1/12 частки, окрім приміщень загального користування.
Договір про дольову участі у будівництві об'єкту дольової власності від 7 липня 2006 року на думку позивача, порушує його права та інтереси, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Статтею 1 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами першою-другою статті 23 Закону України „Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками про те, що договір про дольову участі у будівництві об'єкту дольової власності від 7 липня 2006 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує права позивача як іпотекодержавця.
Стосовно посилання позивача, що цим договором були порушені права фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у своїх поясненнях фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зазначила, що її права при укладені між відповідачами договору про дольову участь в будівництві об'єкту дольової власності від 7 липня 2006 року порушені не були, вона була повідомлена про укладення даного договору та не заперечувала проти його підписання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не наведено достатніх правових підстав для визнання договору про дольову участі у будівництві об'єкту дольової власності від 7 липня 2006 року недійсним.
Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 серпня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2010 року, за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на 1/12 частки в об'єкті нерухомого майна - торгівельно-складського комплексу, розташованого по АДРЕСА_4. Припинено право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості торгівельно-складський комплекс, розташований по АДРЕСА_4. Виділено в натурі 1/12 частки об'єкту нерухомого майна - торгівельно-складського комплексу, розташованого по АДРЕСА_4, яка складається із вбудованих торгівельних приміщень літ. „А", а саме: торгівельне приміщення № 10 площею 278,6 м2, торгівельне приміщення № 11 площею 91,6 м2, загальною площею 370,2 м2. Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна: приміщення торгівельно-складського комплексу за адресою АДРЕСА_4, розташовані на першому поверсі, які складаються з вбудованих торгівельних приміщень літ. „А", а саме: торгівельне приміщення 1-10 пл. 278,6 м2; торгівельне приміщення 1-11 пл. 91,6 м2, загальною площею 370,2 м2.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування у судової колегії відсутні. Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Форум” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2011 року у справі № 5020-6/090 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Т.П. Фенько
Розсилка:
публічне акціонерне товариство „Банк „Форум”
(вулиця Верховної Ради, 7, місто Київ, 01001)
(вулиця Вороніна, 10, місто Севастополь, 99011)
фізична особа-підприємець ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99011)
фізична особа - підприємець ОСОБА_5
(АДРЕСА_2, 99007)
фізична особа-підприємець ОСОБА_6
(АДРЕСА_3, 99011)