Судове рішення 5002-3/4461-2010 від 13.04.2011

Судове рішення #14396850

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2011 року Справа № 5002-3/4461-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ткаченка М.І.,

суддів Проценко О.І.,

Фенько Т.П.,

за участю представників:

ініціюючого кредитора –ОСОБА_2, довіреність № 4 від 15 червня 2010 року (Приватне підприємство „Авант”);

боржника - не з'явився (Республіканське підприємство „Керченське міжрайпаливо”);

розпорядник майна - арбітражний керуючий Папуша Олександр Васильович, НОМЕР_1 від 17 серпня 1999 року;

заявника –не з'явився (Державна податкової інспекції в місті Керч АР Крим)

учасника процесу –ОСОБА_4, довіреність 11-Д від 13 січня 2011 року;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керч АР Крим на ухвалу господарського суду АР Крим (суддя Соколова І.О.) від 20 січня 2011 року у справі № 5002-3/4461-2010)

за заявою кредитора Приватного підприємства „Авант”

(вулиця Мельникова, 12, місто Київ, 01001)

до боржника Республіканського підприємства „Керченське міжрайпаливо” (вулиця Чкалова, 159, місто Керч, АР Крим, 98327)

за участю Фонду майна Автономної Республіки Крим

(вулиця Севастопольська, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)

розпорядника майна Республіканського підприємства „Керченське міжрайпаливо” - Папуши Олександра Васильйовича

(АДРЕСА_1, АР Крим, 95000)

кредитори:

фізична особа ОСОБА_8

(АДРЕСА_8 98300)

фізична особа ОСОБА_9

(АДРЕСА_2, АР Крим, 98300)

фізична особа ОСОБА_10

(АДРЕСА_9, 98200)

фізична особа ОСОБА_11

АДРЕСА_15 98200)

фізична особа ОСОБА_12

(АДРЕСА_10 98233)

фізична особа ОСОБА_13

АДРЕСА_11, 98221)

фізична особа ОСОБА_14

(АДРЕСА_3, АР Крим, 98300)

фізична особа ОСОБА_15

(АДРЕСА_4, АР Крим, 98300)

фізична особа ОСОБА_16

АДРЕСА_12 98222)

ОСОБА_17

(АДРЕСА_13, 98221) фізична особа ОСОБА_18

(АДРЕСА_5, АР Крим, 98300)

фізична особа ОСОБА_19

(АДРЕСА_14, 98300)

фізична особа ОСОБА_20

(АДРЕСА_6, АР Крим, 98300)

фізична особа-підприємець ОСОБА_21

(АДРЕСА_7, АР Крим, 98300)

Управління Пенсійного фонду України в місті Керч АР Крим

(шосе Героїв Сталінграду, 60/1, місто Керч, АР Крим, 98312)

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Керч АР Крим

(вулиця Фурманова, 10, місто Керч, АР Крим, 98312)

Керченський міський центр зайнятості

(вулиця Кірова, 5, місто Керч, АР Крим, 98300)

Державна податкова інспекція в місті Керч АР Крим

(вулиця Борзенка, 40, місто Керч, АР Крим, 98300)

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі АР Крим

(вулиця М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, АР Крим, 95053)

про порушення справи про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Приватне підприємство „Авант”(далі ПП „Авант”) звернулося до господарського суду АР Крим з заявою до Республіканського підприємства „Керченське „Міжрайпаливо” (далі - РП „Керченське „Міжрайпаливо”) про порушення справи про банкрутство згідно зі статтями 8, 11, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон). Ухвалою підготовчого засідання від 14 жовтня 2010 року господарський суд АР Крим визнав грошові вимоги кредитора, застосував відносно боржника РП „Керченське „Міжрайпаливо” судову процедуру розпорядження майном та зо бов'язав ініціюючого кредитора надати в офіційних друкованих органах оголошення про по рушення справи про банкрутство боржника. Розпорядником майна призначений арбітражній керуючій Папуша О.В.. Цією ж ухвалою суд зобов'язав розпорядника майна надати до гос подарського суду АРК на затвердження реєстр вимог кредиторів в строк до 24 грудня 2010 року та призначив дату попереднього засідання.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство РП „Керченське „Міжрайпаливо” опубліковано в газети „Урядовий кур'єр” № 197 від 22 жовтня 2010 року.

Частиною першою статті 14 Закону передбачено, що кредитори, за вимогами, які виникли до порушення справи про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство повинні були надати до ГС АРК письмові заяви з вимогами до боржника.

Граничний строк для подачі заяв з конкурсними вимогами кредиторів, з урахуванням вихідних днів, становить 22 листопада 2010 року.

За цей термін до господарського суду АР Крим надійшли письмові заяви з вимогами до боржника в тому числі від Державної податкової інспекція в місті Керч АР Крим на суму 244340,55 грн.

4 січня 2011 року до господарського суду АР Крим від розпорядника майна Папуши О.В. надійшов реєстр вимог кредиторів боржника РП „Керченське „Міжрайпаливо”.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 січня 2011 року визнані безспірними грошові вимоги кредиторів. Затверджено реєстр вимог кредиторів РП „Керченське „Міжрайпаливо”. Вимоги Державної податкової інспекція в місті Керч судом задоволені частково на суму 45753,11 грн. включені до третьої черги.

Не погодившись з ухвалою суду, Державна податкова інспекція в місті Керч АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для розгляду до господарського суду АР Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткачена М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 15 березня 2011 року.

У судове засідання з'явилися представник ініціюючого кредитора, розпорядник майном, представник учасника процесу Фонду майна АР Крим. Інші кредитори та учасники процесу в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки судову колегію не повідомили.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся ініціюючого кредитора, ліквідатора заявника апеляційної скарги, оскільки вони не надіслали судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того їх явку не визнано обов’язковою.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статтей 101, 106 Господарського процесуального кодексу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Закон не зазначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за такими вимогами..

Частиною другою статті 2 Закону України „Про систему оподаткування” (в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” (в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі статтею 13 Закону України „Про систему оподаткування” в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено

Законом України „Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, Закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Таким чином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство слід виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Проте кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкції, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 2343 вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Особливості стягнення штрафних санкцій за порушення неподаткового законодавства встановлені в Методичних рекомендацій щодо адміністрування платежів, що контролюються органами державної податкової служби та не відповідають терміну „податковий борг (недоїмка)”, затверджених Наказом № 791 від 15 жовтня 2010 року Державної податкової адміністрації України, які слід навести детально.

Відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-Х1І „Про державну податкову службу в Україні” (далі - Закон № 509-ХІІ) органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також: неподаткових доходів, установлених законодавством.

Правовідносини, що виникають при сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), визначаються Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-111). Правовідносини, не пов'язані з податками, - іншими законодавчими актами, які не регулюють процеси оподаткування.

Контроль за своєчасністю застосування, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу здійснюється контролюючими органами відповідно до Закону № 2181-III.

Штрафні (фінансові) санкції органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, стягуються виключно у судовому порядку.

Обов'язок платника податків сплатити суму штрафної (фінансової) санкції, застосованої органами державної податкової служби за порушення платником податків норм законодавчих актів України, які за предметом правового регулювання не належать до податкового законодавства і не є законами про оподаткування, визначається рішенням про їх застосування.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 „Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 в редакції наказу ДПА України від 27 травня 2003 року № 247 (далі - Порядок № 253).Терміни самостійної сплати штрафних (фінансових) санкцій визначені відповідними законодавчими актами.

У разі несплати у добровільному порядку сум штрафних (фінансових) санкцій у встановлені відповідно до діючого законодавства України терміни, органами державної податкової служби здійснюється їх стягнення виключно у судовому порядку.

Структурні підрозділи органу державної податкової служби, які прийняли рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, збирають відповідний пакет документів та протягом 10 днів з дня закінчення граничного терміну сплати платником податків штрафних (фінансових) санкцій (незалежно від оскарження такого рішення в адміністративному та/або судовому порядку) передають його до юридичного підрозділу органу державної податкової служби для підготовки та подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості”.

Оскільки з позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення РРО податкові органи, починаючи з 21 вересня 2001 року не звертались, то сплив строк застосування адміністративно-правових санкцій, передбачений вимогами статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідності до пункту 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджуютью.

Згідно зі пунктом 2 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно з пунктом 2 статті 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що ухвала по справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Державної податкової інспекції в місті Керч АР Крим викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування та зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керч АР Крим залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 у справі № 5002-3/4461-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя М.І. Ткаченко

Судді О.І. Проценко

Т.П. Фенько

Розсилка:

ПП „Авант”