Справа №  22а-2808/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14 березня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

                          Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах                                    апеляційного суду Хмельницької області     

                                 в складі: головуючої –судді Варвус Ю.Д.                                                       суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.

                                                     при секретарі Пещанюк Л.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №22а-2808 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

       Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,

                                          в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

ОСОБА_1, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначала, що має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки, таке підвищення їй відповідачем виплачувалось частково, просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року.

       Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року позов  задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними.

       Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період  з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня  2008 року по 31 серпня 2010 року.

__________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Салоїд Н.М.                                                                      Справа № 22а-2808

Доповідач: Варвус Ю.Д.                                                                                                             Категорія №10.3.1

         Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 судовий збір 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

       В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому просить рішення суду скасувати, винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, де встановлені конкретні суми підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, законами України про Державний бюджет на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів, тому в діях управління не вбачається будь-яких порушень законодавства.

Апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому підлягає залишенню без задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно. Проте управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому ОСОБА_1 така доплата до пенсії виплачувалася не повністю.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Давши належну оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, якими зупинення та внесення змін до порядку та розміру виплати доплати до пенсії дітям війни, встановлені ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, якими зазначені вимоги закону не зупинялися і не змінювалися, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому вимог ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" щодо виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, а тому обґрунтовано задовольнив  позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і спростовуються наступними обставинами.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те,  що відповідно до  ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника. Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програм з доплат дітям війни, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справі виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Разом з тим, суд першої інстанції, у супереч вимогам п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", стягнув з управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому  08 грн.50 коп. судових витрат по справі у вигляді судового збору, від сплати якого зазначений орган звільнений. Оскільки неправильне вирішення питання про судові витрати не призвело до неправильного вирішення справи, інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з виключенням з резолютивної частини рішення вказівки про стягнення цих витрат.

В судове засідання сторони не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.              

         Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а :

         Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року залишити без змін.

          Виключити з рішення суду вказівку про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1  8 грн.50 коп. судового збору.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

                        Головуюча: (підпис)

                                 Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                Ю.Д. Варвус