Справа № 1- 48  2011 р.

                                                    В      И      Р     О     К  

                                                 ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

 28 лютого 2011 року                                       Солом»янський  районний  суд м. Києва  

 в складі  головуючого судді-                          А.М. ПЕДЕНКО

 при  секретарі-                                                 Ю.В.Борілло ,К.М.Ігнатушиній

 з участю прокурора-                                        О.О.Дяченко

 захисника  -                                                      ОСОБА_1        

 потерпілого  -                                                   ОСОБА_2

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по об обвинуваченню

                       ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1,

                       уродженця  м. Бердянська , Запорізької  області , українця, громадянина

                       України ,   освіта    середньо-спеціальна , не   одруженого , працюючого  

                       будівельником   на СТОВ   «Старинська птахофабрика», проживаючого

                       в АДРЕСА_1 ,раніше

                       судимого :

                       -25.04.2000 р. Орджоникидзевським  райсудом м. Запоріжжя за ст.ст.

                       140 ч. 2,140 ч. 3, 141  ч. 2,193  ч. 3, 142 ч. 3,  до 6 років 6 місяців

                      позбавлення   волі ;

                       - 20.02.2007 р. Бердянським  міськрайонним  судом  за ст. 186 ч. 2 ,75

                       КК України до 4 років позбавлення волі , з іспитовим строком на 2 роки ;

                       -  22.06.2009 р.  Бердянським  міськрайонним судом Запорізької області

                       за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення  волі , на підставі ст. 75

                       КК  України  звільнений  від відбуття покарання з випробуванням –

                       іспитовим строком на  3 роки ,-

у вчиненні  злочину ,передбаченого  ст. 185 ч.  3 КК  України,-

                       ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

                       уродженця  м.Глухів,Сумської області, українця, громадянина України,

                       освіта середня , не одруженого  ,  працюючого  на  фірмі «Наша Ряба»,

                       проживаючого  в АДРЕСА_2 ,  

                       раніше  не судимого ,-

у вчиненні  злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України ,-

                                                     в с т а н о в и в  :

          Підсудні  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  вчинили  злочин  при наступних  обставинах.

     13.02.2010 року  підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4  ,бажаючи збагатитись за рахунок  чужого майна , вступили  між собою у попередню змову, направлену  на  таємне викрадення  чужого  майна  зі станції  технічного обслуговування  ,а    ОСОБА_3  також повторно.

     Реалізуючи  свій намір ,  підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4    разом  13 лютого 2010 року біля 23г.50 хв. прибули до станції  технічного обслуговування, розташованої по вулиці Новопольовій,2 «а»в  м. Києві  .

Діючи згідно  раніше розробленого плану  з  розподіленням  злочинних ролей,  підсудний ОСОБА_4 залишився   біля  вказаної станції  з метою  проведення  слідкування за навколишньою обстановкою   та  з метою попередження в разі необхідності   ОСОБА_3   про небезпеку   виявлення його  злочинних  дій .

В той же час,  підсудний ОСОБА_3   розбив скло  віконної рами  станції та проник всередину  ,де з   різних місць   таємно  повторно викрав  майно ,що належить гр. ОСОБА_2 .,   а  саме :

-набір  інструментів ,вартістю 17500 гривень ,

-дипломат  з набором  автомобільного інструменту  «Stenly», вартістю 2500 гривень,

-один пневмопістолет , вартістю 6000  гривень  ,  а всього майна  на загальну суму  26 000  гривень.

Після чого , підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4  утримуючи при собі викрадене , з приміщення станції технічного обслуговування   зникли , а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

   Допитаний в судовому засіданні  підсудний ОСОБА_3 визнав себе повністю винним    у вчиненні  вищевказаних  дій  .

Вказав,що  працював на  станції  ,  що знаходиться по вулиці Ново польовій, 2»а» в м. Києві   до січня 2010 року , а потім  його звільнили  не  заплативши грошей.

Вказані  дії  його обурили і він вирішив   викрасти зі станції  інструменти ,щоб їх  потім  продати  і  за отримані гроші   виїхати до свого місця проживання   у  місто Бердянськ.

У нього був  знайомий   ОСОБА_4  і він з ним  домовився про те ,що той  допоможе  винести  інструменти  .

13 лютого 2010 року  біля  23 г. 50 хв.  вони з ОСОБА_4  приїхали  до станції техобслуговування   ,де   останній  залишився   на вулиці  неподалік   і чекав  на нього .

Він  сам   через  вікно  проник всередину до станції , де взяв дипломат   з інструментами  «Стелі», пнемо-пістолет  та  ящик з  різними інструментами.

Інструменти   та пнемо пістолет поклав  до рюкзака  , а дипломат  тримав в руці.

Потім  він  відчинив ворота  та вийшов  з території  станції , де частину  викраденого майна ,а саме  рюкзак передав ОСОБА_4  і вони разом  поїхали до м. Боярки.

В подальшому  все викрадене майно він продав  своїм  знайомим на загальну суму 2000  гривень.  Із цих грошей  він 800  гривень  передав ОСОБА_4  як його частину  за  допомогу у вчиненні злочину.

У вчиненому підсудний   щиро розкаявся.

     Допитаний в судовому засіданні  підсудний ОСОБА_4  також повністю визнав себе винним  у вчиненні  злочину   і дав аналогічні показання  в судовому засіданні. Щиро розкаявся.

      Крім  визнання своєї вини  підсудними  суд  приходить до висновку,що   винність кожного із них знайшла своє підтвердження зібраними по справі доказами.

      Потерпілий  ОСОБА_2.  в суді пояснив ,що  він є директором станції  технічного обслуговування , яка  розташована по вулиці Новопольовій, 2 «а» в м. Києві.

14 лютого 2010 року біля 11 г.30 хв.  він приїхав на станцію та виявив ,що мало місце проникнення   на станцію  та  відсутні деякі інструменти , в  тому числі  4 диски  до автомобіля «Мазда», набір інструментів «Стенлі», два пневматичних пістолети ,  та комп»ютер  для діагностики  автомобілів.

Він звернувся  із заявою  до міліції   і в подальшому   були затримані підсудні за вчинення  даного злочину.

На викрадені  речі   він документів не має, оскільки придбав  їх  у приватних осіб .

Йому  був повернутий  набір інструментів «Стенлі»та  один пневматичний  пістолет.

Також  потерпілий  підтвердив  ,що отримав від родичів підсудного ОСОБА_4  в рахунок відшкодування  шкоди 1000  гривень  і  в іншій частині також від цивільного позову   в суді  відмовився.

      Свідок   ОСОБА_5 в суді пояснив ,що  14.02.2010  року   він  приїхав на прохання   свого знайомого ОСОБА_2 на станцію  техобслуговування  на вулицю. Новопольову,2 «а»в м. Києві  і побачив ,що  по приміщенню  розкидані  речі   та  вибита  стінка   ,через яку мало місце  вірогідно проникнення в середину.

ОСОБА_2. також повідомив його ,що  деякі  інструменти  зникли  , в тому числі  і  комп»ютер  для діагностики  , який  він особисто купив  та подарував ОСОБА_2 також потерпілий  пояснив ,що зникли два пневматичні пістолета  ,комплект  дисків та набір  інструментів.

      Свідок ОСОБА_6  в суді  пояснив ,що  він знайомий  з підсудним ОСОБА_3  і в середині  лютого 2010 року останній   приїхав до  нього додому   разом  із ОСОБА_4

Вони запропонували йому   придбати  інструменти  для ремонту автомобілів ,а також  один пневматичний  пістолет.  Він  відмовився  від  покупки ,але  сказав,що    може познайомити їх  з  товаришем  ,якого зацікавить  ця пропозиція.

Він зателефонував  своєму  товаришу   ОСОБА_7    і  розповів про  пропозицію підсудних  .

Потім він дав   підсудним адресу ОСОБА_7  і більше  їх не бачив.

      Свідок ОСОБА_7 в суді  пояснив ,що 14 лютого 2010 року до нього  зателефонував його товариш ОСОБА_6  та  повідомив ,що  його знайомі  продають інструменти для  ремонту автомобілів. Він погодився  зустрітись  з цими людьми.

Згодом до нього приїхали ОСОБА_3  та ОСОБА_4  і він  купив у них набор інструментів  «Стенлі» в дипломаті  та  картонний ящик  з різноманітними  інструментами   ,серед яких був  один пневматичний пістолет. За всі речі він заплатив   2 000  гривень.  ОСОБА_3  йому сказав, що  інструменти  належать йому  ,він працював  з ними   на станції техобслуговування.

В подальшому  ці інструменти  у нього були вилучені працівниками міліції.

      Відповідно до  протоколу огляду місця події  від 14.02.2010 року біля 14 г.  працівниками міліції   було оглянуто приміщення станції  технічного обслуговування  розташованого по вулиці Новопольовій, 2 «а» в м. Києві.

Виявлено  розбите вікно   та безлад  в приміщені. (а.с. 16-22 ).

     Згідно протоколу   виявлення  від  23.02.2010 року у гр. ОСОБА_7 в селищі  Сошників Бориспільського  району Київської області виявлено  набір інструментів  «Стенлі» та  ящик  з інструментами  ,  які  останній згідно його  пояснень  придбав  у наглядно знайомого на ім»я «ОСОБА_3»за 2 000 гривень.(а.с. 26,27 -30).

     В ході відтворення  обстановки  та обставин подій  від 13.04.2010 року   ОСОБА_3 добровільно  показав   спосіб  та обставини   вчинення ним злочину. (а.с. 44-52).

    Також підсудний ОСОБА_4 добровільно  дав згоду  взяти участь у відтворенні обстановки та обставин подій   і  на місці  показав  яким саме чином  вчинявся  ним спільно з ОСОБА_3  злочин .(а.с. 53- 59).

      Аналіз наведених вище доказів  , в сукупності  з показаннями підсудних, приводять суд до висновку про винність як підсудного ОСОБА_4  так і підсудного  ОСОБА_3 у вчиненні  умисних дій,що виразились  в таємному викраденні  чужого майна ( крадіжка) , вчиненими за попередньою змовою групою осіб ,поєднаними    з проникненням  у приміщення , а  ОСОБА_3 також і повторно .

        Суд кваліфікує  дії  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 3 КК України.

             Суд вважає необхідним виключити із обвинувачення  підсудних    посилання на

викрадення  останніми  комп»ютера для діагностики автомобілів «Modis INT»,  вартістю 33523 гривні  ,  4 легкосплавних дисків   від автомобіля «Мазда» ,вартістю  4000  гривень кожен  на загальну суму  16 000  гривень   та одного пневматичного пістолету  ,вартістю  6 000  гривень .

            Суд вважає , що ні в ході  досудового  , ні  в ході судового слідства   обвинувачення в цій частині  не знайшло своє підтвердження  .

Суд вважає ,що достатніх   доказів  ,які  б  викривали  підсудних   у заволодінні  цими речами  ,не  встановлено.

В ході досудового  та судового слідства підсудні  стверджували ,що даних речей  вони не брали і будь –яким  чином  ці ствердження  не спростовані .

            Крім того  ,потерпілий  ОСОБА_2. в суді  також   не міг стверджувати,

що  вартість вказаних речей  саме така, як вказано в   обвинуваченні   і що речі  належать йому , а також   що вони були втрачені  ним  саме  13 лютого 2010 року  в  момент вчинення  злочину  підсудними.

             Отже , оскільки суд прийшов до висновку  ,що  загальна суму збитку спричинена  підсудними становить 26 000  гривень  , то вважає  необхідним   виключити із обвинувачення підсудних    кваліфікуючу ознаку   спричинення    значної   шкоди  потерпілому.

            Призначаючи   кожному  із  підсудних покарання  , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого –відповідно до ст. 12 КК України  злочин є тяжким  ,особу  кожного із них  і вважає ,що як  ОСОБА_4  так і ОСОБА_3 заслуговують на покарання  у виді  позбавлення волі.

           Однак  суд  враховуючи  пом»якшуючі покарання обставини  для підсудного  ОСОБА_4 ,який   раніше не судимий ,  у  вчиненому розкаявся  та в ході  досудового слідства сприяв  розкриттю злочину , позитивні  характеристики ,  відшкодування шкоди, вважає  можливим  звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбуття  покарання   з випробуванням-іспитовим  строком  на певний  термін. Суд вважає  ,що таке покарання буде  достатнім  для його виправлення  .

          Обтяжуючих покарання  обставин для ОСОБА_4 судом  не встановлено.

          В суді встановлено , що ОСОБА_3 вироком Бердянського міського суду  Запорізької області  від 22.06.2009  року засуджений  за ст. 185 ч. 3 КК України  до 4 років позбавлення  волі   і на підставі ст. 75 КК України  звільнявся  від відбуття покарання  з випробуванням-іспитовим  строком   на  3 роки.

Оскільки новий злочин  ним вчинений в період  відбуття  покарання і до його повного відбуття  , суд вважає ,що остаточне  покарання  ОСОБА_3  необхідно  призначити із  застосуванням  ст. 71 КК України ,  частково приєднавши  невідбуту  частину покарання  до покарання  призначеного  за новим вироком.

          Суд вважає ,що виправлення  без ізоляції від суспільства ОСОБА_3 неможливе ,оскільки  він  має непогашені  судимості , вчинив знову тяжкий  та умисний   злочин  .            

          Як пом»якшуючі його покарання обставину суд    враховує розкаяння в скоєному та сприяння  розкриттю злочину в ході  досудового слідства.

            Як обтяжуючу покарання обставину для підсудного ОСОБА_3 суд  враховує   рецидив  злочину.

                                  Керуючись ст.ст. 323 ,324 КПК  України ,суд-

                                                          з   а   с  у  д  и  в  :

ОСОБА_3     визнати   винним за    ст. 185 ч. 3 КК України і  призначити йому покарання у виді   4 (  чотирьох)   років  позбавлення  волі.

На підставі ст. 71 КК України   до  призначеного  покарання  частково приєднати  невідбуту частину покарання  призначену вироком Бердянського міськрайоного суду Запорізької області   від 22.06.2009  року  і остаточно призначити до відбуття  5 (п»ять)  років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу  залишити утримання  під вартою.

Строк покарання  рахувати  з 26.02.2010 року , зарахувавши в строк відбуття покарання знаходження під вартою з  25.02.2010 року   по 26.02.2010 року.

ОСОБА_4  визнати винним за ст. 185 ч. 3 КК України  і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі  ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4 від відбуття покарання  з випробуванням-іспитовим строком  на  2 роки .

Згідно ст. 76 К України зобов»язати засудженого  не виїжджати   за межі України на постійне місце проживання  без дозволу органу  кримінально-виконавчої інспекції , повідомляти  про зміну місця  проживання та роботи ,періодично з»являтись на реєтрацію  в ці органи.

Міру  запобіжного  заходу  змінити із утримання під вартою -  на підписку про невиїзд  з постійного  місця проживання.

Звільнити з-під варти  в залі суду.

Речові докази-  залишити в розпорядженні потерпілого.(а.с. 32).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через районний  суд протягом 15 діб з моменту його проголошення ,а засудженим ОСОБА_3  в такий же строк  з  моменту вручення  йому копії  вироку.

     СУДДЯ :