Справа № 2-а-2912/11

У Х В А Л А  

іменем України

06 квітня 2011 року                                                                       м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглядаючи у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку відповідно не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2000 р. по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат, а також зобов’язати в подальшому, починаючи з 01.04.2011 р. виплачувати такі пенсії у зазначеному розмірі; а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2011 р. відкрито провадження по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, в якому зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»належні йому пенсії у повному обсязі повинні бути виплачені за минулий час без обмежень. Зазначив, що перебуває в безпорадному стані через слабкий стан здоров’я та протиправну поведінку з боку відповідача, що полягає у невиконанні приписів законодавства щодо інформування його про повний склад прав та обов’язків, що є поважними причинами пропуску строку звернення із адміністративним позовом. Крім того, перехід на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення Рішення Конституційного суду України від 09.09.2010 р., про яке стало відомо позивачу лише наприкінці вересня цього ж року. Дана обставина суттєво обмежила право позивача, який не мав можливості передбачити її настання, тому позивач вважає її поважною та підставою для поновлення пропущеного строку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи позивача суддя вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Із змісту зазначеної норми вбачається, що її положення застосовуються у випадку, коли пенсія була нарахована, але з вини пенсійного органу не одержана пенсіонером. Суддя не приймає до уваги посилання позивача на зазначену норму як на правову підставу поновлення строку для звернення до суду із адміністративним позовом чи незастосування положень ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку із наявністю в системі чинного законодавства правових норм, що по різному регламентують розмір пенсії позивача. Відповідач нараховував пенсії позивачу керуючись постановами Кабінету Міністрів України, виконання яких є обов’язком останнього і не залежить від його волі, і виплачував у повному обсязі всі нараховані платежі, тому у судді відсутні правові підстави вважати наявною вину відповідача у несвоєчасному одержанні позивачем пенсій у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахування компенсації втрати частини доходів. Суддя не приймає до уваги посилання позивача на зазначену норму як на правову підставу поновлення чи незастосування положень ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки нараховані суми пенсій виплачені позивачу в повному обсязі. Про наявність заборгованості у виплаті нарахованих пенсій позивач жодним чином не зазначає. Враховуючи наявністю в системі чинного законодавства правових норм, що по різному регламентують розмір пенсії позивача, суддя не вважає, що є правові підстави застосування положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суддя не бере до уваги посилання позивача на зміну чинного законодавства як підставу для поновлення пропущеного строку для звернення до суду, оскільки позивач не вказав обставини, які перешкоджали йому звернутися із зазначеним позовом раніше, та докази цих обставин. Незнання законів, доступ до яких є вільним, та не бажання скористатися правом знати такі закони суддя не вважає поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду. Крім того позивач на підтвердження свого важкого стану здоров’я не надав жодного доказу. Встановлення інвалідності підтверджує наявність фізичних вад чи захворювань, і не є беззаперечним фактом відсутності можливості звернутися до суду.

Суддя не бере до уваги посилання позивача на ст.ст. 268, 1175 Цивільного кодексу України, оскільки дані норми регулюють питання відшкодування шкоди, завданої дією чи бездіяльністю органу державної влади чи посадовою особою, а предметом позову, що розглядається, є розмір пенсії позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 100 КАС України суддя залишає без розгляду позовні вимоги щодо перерахунку і виплати пенсій позивачу за період з 01.01.2000 р. по 01.10.2010 року.

Суд залишає позовні вимоги без розгляду за вказаний період, оскільки пенсія є виплатою, що носить періодичний характер і позивач має право звернутися до суду щодо їх перерахунку та виплати у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.100 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії, залишити без розгляду в частині перерахунку та виплати пенсій позивачу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 01.01.2000 р. по 01.10.2010 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом п’ять днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя :