Справа №  22ц-964  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09 березня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів   судової палати у цивільних справах   апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючої судді Варвус Ю.Д.,                 

                 суддів: Костенка  А.М., Купельського А.В.,

при секретарі: Басюр А.М.,  

за участю: представника позивача –ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх представника ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-964 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Управління комунального майна Хмельницької міської ради, третіх осіб: служба у справах дітей Хмельницької міської ради, Хмельницьке Бюро технічної інвентаризації, про визнання приватизації незаконною.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що під час перебування на заробітках в США її було знято з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1, а квартиру незаконно з порушенням її права на житло приватизували відповідачі без її згоди. У зв’язку з цим, позивачка просила суд визнати приватизацію зазначеної квартири незаконною, скасувати розпорядження Управління комунального майна Хмельницької міської ради № 212 від 03.03.2004 року про передачу у спільну часткову власність відповідачам згадану квартиру, скасувати свідоцтво про право власності на цю квартиру і зобов’язати Хмельницьке бюро технічної інвентаризації зняти з реєстрації вказане свідоцтво.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1, скасовано розпорядження Управління комунального майна Хмельницької міської ради №212 від 03.03.2004 року про передачу у спільну часткову власність відповідачам згаданої квартири, скасовано свідоцтво про право власності на квартиру, видане 04 березня 2004 року, зобов’язано Хмельницьке бюро технічної інвентаризації зняти з реєстрації вказане свідоцтво. Вирішено питання про судові витрати.

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Вознюк С.О.                                                                           Справа № 22ц-964

Доповідач: Купельський А.В.                                                                                                             Категорія №41

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не погоджуються з рішенням суду, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилаються на недоведеність обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянти зазначають, що оспорюваним рішенням порушене їхнє право на житло, оскільки безоплатна приватизація за житлові чеки може бути здійснена лише один раз і в майбутньому вони будуть позбавлені права приватизувати будь-яке житло. Крім того, спірна квартира не була постійним місцем проживання позивачки, оскільки вона проживала в США. Також зазначають, що позивачка пропустила строк на звернення до суду.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки узгоджуються з матеріалами справи, відповідають   закону.       

Із матеріалів справи видно, що розпорядженням Управління комунального майна Хмельницької міської ради №212 від 3 березня 2003 року квартиру АДРЕСА_1 передано у спільну часткову власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 що посвідчено  свідоцтвом про право власності на житло від 4 березня 2004 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються.   

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала, що при приватизації спірної квартири не враховано її думку на участь у приватизації житла.

Задовольняючи вимоги позивачки, суд встановив та правильно виходив з того, що на час приватизації в спірній квартирі проживали позивачка та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Невключенням позивачки в приватизацію цієї квартири порушені її майнові інтереси, які підлягають поновленню. Такі висновки суду відповідають дійсним обставинам та закону.   

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", який діяв на той час, та п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Згідно ч.1 ст. 5 зазначеного Закону до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.   

Відповідно до ст. 17 ЦК України 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що вона зареєстрована та проживала АДРЕСА_1. Лише тимчасово не проживала у зазначеній квартирі, оскільки змушена була поїхати на роботу за кордон. Знята з реєстрації за вказаною адресою за рішенням суду, яке на теперішній час скасоване і набрало законної сили. Такі її пояснення узгоджуються з письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції у відповідності з законом визнав приватизацію квартири АДРЕСА_1 без участі ОСОБА_6 незаконною, а тому обґрунтовано задовольнив її позов.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, не ґрунтується на законі.

Строк позовної давності, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено три роки.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 червня 2009 року, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міського суду від 16 грудня 2002 року, яким ОСОБА_6 визнано такою, що втратила право на проживання у  АДРЕСА_1. Рішенням Хмельницького міського суду від 19 березня 2010 року відмовлено в задоволені позову відповідачів про визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право  на проживання у вище зазначеній квартирі.

За таких обставин колегія суддів визнає, що ОСОБА_6 вчасно звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

          Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.   

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/                                      Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                      А.В.Купельський