Справа № 2-1529/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

31 березня 2011 року                                                                       м. Київ

Святошинський  районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді                                         Миколаєць І.Ю.

при секретарі                                                   Кузнець Л.І.

за участю представника позивача                     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Київська товарна біржа «Союзавто», Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

          У жовтні 2010 року позивач в особі свого представника за довіреністю звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати недійсною біржову угоду від 14.02.2009 р., укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу легкового автомобіля «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2. В позовній заяві зазначив, що 20.01.2009 р. ОСОБА_2 продав даний автомобіль ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, за умовами якого позивач оплатив до підписання договору повну вартість автомобіля, а ОСОБА_2 зобов’язувався у строк до 22.04.2009 р. надати транспортний засіб та прибути до торгівельної організації, яка уповноважена проводити реєстрацію договорів купівлі-продажу транспортних засобів для підписання необхідних документів. Як стало відомо позивачу, 14.02.2009 р. ОСОБА_2 продав зазначений автомобіль ОСОБА_3, що суперечить ст. 658 ЦК України, оскільки право продажу товару належить його власникові. ОСОБА_2 на момент укладення угоди з ОСОБА_3 не був власником автомобіля і ввів ОСОБА_3 в оману для укладення правочину. Тому біржова угода на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 230 ЦК України повинна бути визнана недійсною.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

          Відповідачі двічі не з’явилися в судове засідання з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи за своєї відсутності не подавали.

          Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи, оскільки представник відповідача не заперечує проти такого вирішення справи.

          Треті особи в судове засідання не з’явилися з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, будь-яких клопотань не подавали.

          Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності осіб, що не з’явилися, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2009 р. ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 експлуатувати та розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.6).

20.01.2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав автомобіль «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, за суму 300 000,00 грн., яку ОСОБА_1 передав повністю ОСОБА_2 до підписання цього договору (а.с.5).

13.02.2009 р. ОСОБА_7 в порядку передоручення від імені ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися автомобілем «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.75).

14.02.2009 р. ФОП ОСОБА_9 в особі ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 продав, а ФОП ОСОБА_10 в особі ОСОБА_10 в інтересах  ОСОБА_3 уклали біржовий контракт серія СА № 90214035 купівлі-продажу автомобіля «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_2 (а.с.70).

Відповідно до відомостей, наданих УДАІ ГУ МВС в м. Києві, автомобіль «Lexus»LX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, був знятий з обліку за заявою ОСОБА_2  № 75999-1330МС від 14.02.2009 р. та зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі її заяви № 76035-1330МС від 14.02.2009 р. та біржової угоди № СА9021403Б від 14.02.2009 р. (а.с.64, 65, 73).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»автомобілі, призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі підлягають державній реєстрації та обліку.

На підставі викладеного вбачається, що чинним законодавством передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля.

Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий догові є нікчемним.

Договір купівлі-продажу автомобіля від 20.01.2009 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нотаріально не посвідчений, тому є нікчемним по своїй формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином наявність між сторонами договору купівлі-продажу автомобіля від 20.01.2009 р. не є підставою переходу до ОСОБА_1 права власності на автомобіль «Lexus»LX 470, номер шасі НОМЕР_2.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на наявність обставин введення ОСОБА_2 в оману ОСОБА_3, оскільки дані твердження ґрунтуються на позиції наявності у ОСОБА_1 права власності на автомобіль, що став об’єктом договору купівлі-продажу від 20.01.2009 р. та біржової угоди від 14.02.2009 р. Інших обставин, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 омани позивач не зазначив та не надав доказів на підтвердження таких обставин.

          На підставі наявних в матеріалах справи документів та доводів представника позивача суд не вбачає наявність підстав для визнання недійсною біржової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.02.2009 р., тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215,224-228, 292 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ :

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Київська товарна біржа «Союзавто», Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м.Києва  через районний суд  шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: