Копія

Справа № 2270/628/11/7

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретарі Лоборчук Л.М. 

за участі:представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача

Харламова О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом      Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5      до  Летичівська міжрайонна державна податкова інспекція у Хмельницькій області,     про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0020061701/0 від 22.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2011 року до суду поступив адміністративний позов в якому позивач вказує, що на підставі акту від 15.12.2010 року №790\1701\3039024014 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0020061701/0 від 22.12.2010 року на загальну суму 44208,88 гривень, яке вважає необгрунтованим і таким що порушує чинне законодавство. Позивач не був зобов"язаний зареєструватись платником ПДВ до 20.10.20019 року, оскільки ним дотримана межа виручки до 500000 гривень, яка визначена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва".

Просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0020061701/0 від 22.12.2010 року.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві. Додатково пояснила, що податковий орган застосовуючи штрафну (фінансову) санкцію за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (170 гривень), повинен був винести податкове повідомлення-рішення форми "С".

Представник відповідача позов не визнав і подав письмове заперечення №9\10-033 від 31.01.2011 року, яке підтвердив у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовна вимога підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Сторони не оспорюють фактів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування до 01.10.2009 року і розмір виручки позивача у розмірі 350000 гривень за 12 місяців до цієї дати, тому суд вважає, що згідно ч.3 ст.72 КАС України вони не потребують доказування, адже сторони проти цього не заперечують і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і це підтверджено доказами, які перевірено судом.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0020061701/0 від 22.12.2010 року встановлено порушення п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.8. ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і визначено податкове зобов"язання за основним платежем на суму 28812,2 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 15396,68 гривень.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно пунктів 1 - 2 постанови КМ України від 16.03.2000, № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" (в редації, яка діяла на момент спірних правовідносин) роз'яснено, що в Указі Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 746):  у статті 1 під словом "рік" розуміється календарний рік;  у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 17 п.17.1 п.п.17.1.1 - 17.1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд не погоджується з позивачем про необхідності прийняття податковим органом окремо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою "С" (1870 гривень) у випадку порушення п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), адже відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253 таке застосовується у випадку порушення законів, які не є законами з питань оподаткування.

Щодо посилання представника відповідача на факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови серії АВ №902578 від 22.12.2010 року, добровільну сплату позивачем штрафу і не надання ним заперечень на акт перевірки, що на думку податкового органу є доказом законності винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, то суд дає цьому критичнну оцінку, адже із наведених документів не можна робити цього висновку, так як ці обставини не мають жодного відношення до предмету спору.

Згідно п.п 2.3.1 п.2.3 ст.2 Ззакону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Таким чином суд, враховуючи факт того, що виручка позивача не перевищила 500000 гривень і ним не порушено всіх інших вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" і Закон України "Про податок на додану вартість", вважає що є неправильним висновок відповідача, про порушення позивачем п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.8. ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9, п.10.2 ст.10  Закону України "Про податок на додану вартість"  і відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому позовна вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  "Про податок на додану вартість", Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва"  і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України,  суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0020061701/0 від 22.12.2010 року.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 10.02.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова не набрала законної сили    

Суддя/підпис/А.І. Петричкович

"Згідно з оригіналом" СуддяА.І. Петричкович