ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

 

УХВАЛА

                 

30.08.06                                                                                           Справа  № 12/95

м. Львів

 

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

 

при секретарі судового засідання Н. Мацкулі

 

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову           Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2006р.

у справі           № 12/95

за позовом           Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці

до відповідача          Державної податкової інспекції у м. Чернівці, м. Чернівці

про           визнання недійсним рішення

 

за участю представників:         

від позивача                    -  ОСОБА_1 - підприємець;

від відповідача                     - Ткач Д.Б.  - головний державний податковий інспектор юридичного відділу.

 

 

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме:  програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2006р. у даній справі, суддя Бутирський А.А., в позові відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована зокрема, положеннями норм абз.12 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”,  ч.16, ч.18, ч.21 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також документальним підтвердженням факту правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  ОСОБА_1, позивач у справі,  подав апеляційну скаргу та письмове пояснення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2006р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій НОМЕР_1.    Скаржник зокрема вважає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; порушення норм процесуального права полягає в неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права полягає в недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, суд зробив невідповідні висновки обставинам справи.

Також, скаржник подав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відзначив зокрема, що з врахування наведених ним доводів в апеляційній скарзі, вважає, що позивач не може нести відповідальність за інформацію, яка не могла бути відома в регіоні, в силу її відсутності в оптового покупця.

У запереченні на апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці просить залишити без змін постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2006р. у справі № 12/95, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.

Позивач у справі посилається зокрема, на те, що позапланова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності була проведена 19.10.2005 року на підставі наказу виконуючого обов'язки начальника ДПІ у м. Чернівці НОМЕР_2  та направлення на перевірку НОМЕР_3. В той же день працівниками відповідача було складено акт перевірки  НОМЕР_4, в якому було зафіксовано порушення вимог п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незбереження розрахункових книжок протягом встановленого законодавством терміну. Жодних інших порушень зафіксовано в акті не було і перевірка була закінчена. Тому, вважає позивач, додаткова перевірка, в ході якої було виявлено перевищення максимально встановленої ціни на тютюнові вироби, фактично була проведена всупереч положенням ст. 11¹ Закону України «Про державну податкову службу в Україні». До 1 травня 2005 року, відзначив позивач, максимальна ціна на цигарки Slims»становила 6,60 грн., а враховуючи те, що 1, 2 та 3 травня 2005 року були святковими днями, то він не міг отримати нову декларацію про встановлення (в даному випадку зменшення) граничної максимальної ціни на такий вид цигарок або дізнатися про це в інший спосіб, оскільки законодавець не передбачає зобов'язання виробника (імпортера) повідомляти про встановлення вказаних цін в засобах масової інформації чи іншим загальнодоступним засобом.

Відповідач у справі посилається на те, зокрема, що перевіркою встановлено: згідно контрольної стрічки реєстратора розрахункових операцій за 03.05.05 р. в магазині реалізовано 1 пачку цигарок Slims»за ціною 6,60 грн., а максимальна ціна відповідно до декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари з 1 травня 2005 року складала 6,50 грн.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»при роздрібній торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, нараховується штрафні санкції у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача за у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  ОСОБА_1 подав позов до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Чернівці  НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівці  НОМЕР_2   завідувачу сектором оперативного контролю відділу контрольно-перевірочної роботи доручено організувати проведення позапланової перевірки відповідача з 19.10.2005 року по 25.10.2005 року (а.с.15).

Для проведення перевірки працівникам відповідача видано направлення  НОМЕР_3 (а.с.16).

19.10.2005р. відповідачем проведено перевірку господарської одиниці - торговий кіоск, що розташована за адресою АДРЕСА_1, та належить Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено відповідний Акт   НОМЕР_5 (а.с.а.с.12-13). У зазначеному Акті позивачу запропоновано надати документи для проведення перевірки, а саме:  НОМЕР_6  та  НОМЕР_7  (серії НОМЕР_8) (а.с.13).

За представленими документами 20.10.2005р. відповідачем проведено додаткову перевірку до Акту перевірки  НОМЕР_5, про що складено Акт від 20.10.2005р. без номера (а.с.14). Даною перевіркою встановлено реалізацію 1 пачки цигарок Slims»за ціною 6,60 грн., яка є вищою від встановленої виробником граничної максимальної роздрібної ціни цигарок Slims» (максимальна гранична ціна за 1 пачку цигарок Slims»- 6,50 грн).

24.10.2005 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1, яким до позивача застосовано фінансові санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000,00 грн. за реалізацію тютюнових виробів за цінами вищими, від встановлених граничних максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби (а.с.11).

Дане рішення оскаржувалось в адміністративному порядку. Рішеннями про результати розгляду скарги ДПІ у м. Чернівці, ДПА в Чернівецькій області, ДПА України рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 залишено без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи, щодо проведення податковим органом перевірки, складення акту перевірки та прийняття оспорюваного рішення.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції  про те, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно із ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акти перевірки, копія декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (а.с.27), копія фіскального звіту (а.с.28) у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.

Апеляційний господарський суд при прийнятті судового рішення погоджується з наступним мотивуванням рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 15 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992р. № 18-92 (далі по тексту ухвали - Декрет) встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.

Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари подається відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України у формі, спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики (ч. 16 ст. 6 Декрету), а згідно з ч. 18 ст. 6 Декрету, декларація повинна бути подана виробником або імпортером підакцизних товарів відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України не пізніше, ніж за п'ять календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.

Як вбачається з декларації підприємства з іноземною інвестицією «Реемстма-Україна»про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (а.с. 27), з 01.05.2005 року максимальна роздрібна ціна на сигарети Slims»(як Lights, так і Classic) встановлена у розмірі 6,50 грн. Зазначена декларація одержана ДПА України 22.04.2005 року, тобто з додержанням вимог Декрету.

Як вбачається з акту перевірки, фіскального звіту, і не заперечується позивачем, 03.05.2006 року він реалізував 1 пачку сигарет Slims»за ціною 6,60 грн. (а.с. 28), тобто з перевищенням максимальної роздрібної ціни.

Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначає відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, абз. 12 ч. 2 ст. 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорене рішення відповідача НОМЕР_1 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1000,00 грн. за реалізацію тютюнових виробів за цінами вищими від встановлених граничних максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби відповідає нормам законодавства.

Щодо твердження позивача про те, що 1, 2 та 3 травня 2005 року були святковими днями і позивач не мав можливості ознайомитись з новими максимальними роздрібними цінами, суд першої інстанції правильно відзначив, що відповідна декларація про зміну ціни була подана до ДПА України ще 22.04.2005 року, що узгоджується з вимогами ч. 18 ст. 6 Декрету.

Частина 21 статті 6 Декрету передбачає, що встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари, запроваджуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відповідну декларацію було подано відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, і діють до їх зміни у порядку, передбаченому цим Законом.

Як відзначив місцевий господарський суд, вказана норма права не передбачає будь-яких виключень щодо запровадження максимальних роздрібних цін у випадку, якщо перше число місяця є святковим днем. Не містять таких виключень й інші нормативно-правові акти.

Що стосується додаткової перевірки, то вона відбувалась згідно вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних, контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки відомості з питань, що виникають під час перевірки.

Перевірка позивача проводилась у межах строку, який встановлений у наказі про проведення перевірки, а відсутність порушень в акті перевірки від 19.10.2005 року обумовлена відсутністю всіх необхідних документів, які були витребувані згаданим актом, і після дослідження яких були виявлені порушення ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»та ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, зокрема, що відомості про день надіслання/отримання декларацій в регіони, а саме оптовим покупцям, були отримані в м. Чернівці саме 5 травня 2005р., про що свідчить повідомлення та декларація про ціни; що ці відомості позивач отримав тільки 10 травня цього року, після чого і подав позовну заяву до суду; що лист оптового покупця ТзОВ «Ліга-Прім»про те, що 1, 2 та 3 травня 2005р. це підприємство працювало в черговому режимі для координації роботи виключно власної мережі, свідчить про те, що позивач не міг ніяким чином дізнатися про зміну максимальних роздрібних цін в ці дні; що зазначені докази не були надані позивачем у суді першої інстанції у зв'язку з тим, що справа була призначена та розглянута в один день 5 травня 2006р.; що наведені судом першої інстанції підстави на обґрунтування постанови суду не були наведені у запереченні ДПІ у м. Чернівці та не могли бути відомі позивачу заздалегідь, а виникли тільки в ході судового засідання, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, зокрема, що відомості про день надіслання/отримання декларацій в регіони, а саме оптовим покупцям, були отримані в м. Чернівці саме 5 травня 2005р., про що свідчить повідомлення та декларація про ціни; що ці відомості позивач отримав тільки 10 травня цього року, після чого і подав позовну заяву до суду; що лист оптового покупця ТзОВ «Ліга-Прім»про те, що 1, 2 та 3 травня 2005р. це підприємство працювало в черговому режимі для координації роботи виключно власної мережі, свідчить про те, що позивач не міг ніяким чином дізнатися про зміну максимальних роздрібних цін в ці дні, - то позивач сам відзначив, що подав позов тільки після того, як отримав ці відомості, тобто, на момент подання позову позивач мав вищезгадані відомості і міг їх надати суду першої інстанції як докази. Позивачем не надано суду апеляційної інстанції доказів подання  цих відомостей місцевому господарському суду, чи їх неприйняття ним.

Також, надані суду апеляційної інстанції відомості не дають підстав для достовірного висновку про те, що декларації підприємства з іноземною інвестицією «Реемстма-Україна»про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, надіслані чи отримані регіональними оптовими покупцями (м. Чернівці) з запізненням.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, зокрема, що зазначені докази не були надані позивачем у суді першої інстанції у зв'язку з тим, що справа була призначена та розглянута в один день 5 травня 2006р.; що наведені судом першої інстанції підстави на обґрунтування постанови суду не були у запереченні ДПІ у м. Чернівці та не могли бути відомі позивачу заздалегідь, а виникли тільки в ході судового засідання, то слід зазначити: як було зазначено вище, позивач мав вищезгадані відомості ще до подання ним позову, а підстави обґрунтування правової позиції, які викладені у запереченні на позовну заяву, є такими ж, як підстави обґрунтування правової позиції постанови суду першої інстанції. Крім того, дані підстави були відомі позивачу заздалегідь, і не виникли тільки в ході судового засідання, оскільки спірне питання щодо моменту надіслання чи отримання регіональними оптовими покупцями (м. Чернівці) декларацій підприємства з іноземною інвестицією «Реемстма-Україна»про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари було відображене позивачем у скаргах в порядку адміністративного оскарження та відповідачем у рішеннях про результати розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження.

Позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність заявлених позовних вимог.

 

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

 

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

 

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

 

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

 

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 21.09.2006р.

 

 

 

 

 

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

 

                                       суддя                                                            Галушко Н.А.

 

                                       суддя                                                            Юрченко Я.О.