АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «05»квітня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Горецької С.О.
суддів Кузняка В.О., Давнього В.О.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
та громадського захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, директора Чернівецького обласного молодіжного центру праці, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 187 ч.3 КК України і йому призначено покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини всього належного йому на праві особистої власності майна.
Запобіжний захід ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишено у виді взяття під варту, а строк покарання відраховується з моменту затримання –з 23.06.2010 року.
Грошові кошти, а саме 10450 грн., 142 долара США та 10 Євро, що знаходилися на зберіганні на депозитному рахунку в касі бухгалтерії УМВС України в Чернівецькій області, повернуто за належністю ОСОБА_1
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він 19 червня 2010 року, взявши із собою приготовлений для вчинення злочину одяг, окуляри та іграшковий пістолет, біля 16 години прибув до філії №125/8 Чернівецького обласного правління «Ощадбанк», що по вул. Університетській, 42 в м. Чернівці. Прибувши на вказане місце, одягнув приготовлені ним окуляри і куртку, накинувши при цьому капюшон на голову та вибравши момент, коли у філії №125/8 Чернівецького обласногоправління «Ощадбанк»не було відвідувачів, о 16 год. 02 хв. зайшов у приміщення даної установи, де демонструючи іграшковий пістолет, який
Справа №11-200/2011 р. Головуючий у І інстанції: Чебан В.М.
Категорія ст. 187 ч.3 КК України Доповідач: Горецька С.О.
контролери-касири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сприйняли за вогнепальну зброю, що реально загрожує їх життю і здоров’ю, наказав останнім видати йому грошові кошти з каси філії банку.
Однак, отримавши відмову від контролерів-касирів на видачу грошових коштів, ОСОБА_3 застосував зусилля щодо проникнення через стійку огорожі на територію каси. При цьому, ОСОБА_3 отримав фізичний опір від контролерів-касирів, тому долаючи такий опір та застосовуючи насильство, яке виразилось у вигляді нанесення ударів руками та іграшковим пістолетом по різним частинам тіла контролера-касира ОСОБА_4, завдав останній фізичної болі. Завдяки таким злочинним діям, ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами в сумі 4500 грн., які знаходилися на робочому столі у контролера-касира ОСОБА_4, а потім з місця вчинення скрився, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
На вказаний вирок суду адвокат ОСОБА_2 подав апеляцію в інтересах засудженого ОСОБА_3, в якій ставиться питання про зміну вироку суду першої інстанції та перекваліфікацію дій підзахисного із ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України. Посилається на те, що мало місце відкрите викрадення майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, і що потерпілі не сприйняли реально погрози, застосування зброї. Крім того, просить суд із врахуванням пом’якшуючих обставин та особи підсудного, застосувати при призначені покарання ст. ст. 69, 75, 76 КК України.
Заслухавши доповідача, засудженого та громадського захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію в повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, який вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Вина засудженого ОСОБА_6 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, що зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням в приміщення, доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції і яким дана правильна юридична оцінка.
З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу. Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї, макетів тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров’я. Тобто, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб’єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров’я, до виконання
Посилання засудженого та його захисника на те, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст. 187 ч.3 КК України, оскільки він вчинив грабіж, поєднаний з проникненням в інше приміщення, в чому вину свою визнає і розкаюється, є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
Так, самі фактичні обставини справи, встановлені судом, які не заперечував ОСОБА_3, свідчать, що у засудженого був умисел саме на розбійний напад, поєднаний з проникненням у приміщення, оскільки він ретельно готувався до вчинення зазначеного злочину, зокрема приготував в якості знаряддя злочину іграшковий пістолет, схожий на справжню вогнепальну зброю, а для приховування свого обличчя – куртку з капюшоном та сонячні окуляри з темними скельцями, обирав місце вчинення злочину та, перебуваючи вже в самому приміщенні філії банку, всяко демонстрував іграшковий пістолет, який контролер –касир ОСОБА_4 сприйняла за вогнепальну зброю, що реально загрожує життю і здоров’ю. Це підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вони давали як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Так, потерпіла ОСОБА_4 показала, що під час нападу, після того як злочинець наказав, скласти гроші в пакет, розбив скло, вона підняла голову і побачила в його руках пістолет, злякавшись почала кричати, натиснула кнопку сигналізації. При цьому, ОСОБА_3 наніс їй удари руками та іграшковим пістолетом по різним частинам тіла. Долаючи її опір, ОСОБА_3 застрибнув на стійку огорожі і заволодів грошима.
Крім того, засуджений ОСОБА_3 сам визнав той факт, що він дійсно, при вчиненні інкримінованого йому злочину, мав із собою іграшковий пістолет. Після вчинення злочину, вдома він виявив, що від цього іграшкового пістолету залишилась лише рукоятка, однак пояснити при яких обставинах він був пошкоджений, не може.
Вина ОСОБА_3 підтверджується і іншими доказами, на які є посилання у вироку суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 187 ч. 3 КК України, а підстав для перекваліфікації на ст. 186 ч. 3 КК України не знаходить.
Що стосується покарання, то воно обрано засудженому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КПК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного і обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.
Судом враховано, що ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, фактично вину свою визнав, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдані збитки, а також, що злочин ним був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих та майнових обставин, та вірно застосовано до нього вимоги ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 187 ч.3 КК України.
Крім того, суд вірно вказав, що підстав для застосування вимог ст.ст. 75, 76 КК України немає, оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин, який належить до категорії особливо тяжких злочинів.
Взявши до уваги ці обставини, суд призначив ОСОБА_3 необхідне і достатнє покарання для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а підстав для його пом’якшення, колегія суддів не знаходить.
Таким чином, апеляція адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3, засудженого за ст. 187 ч.3 КК України, залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 –без задоволення.
Головуючий С.О. Горецька
Судді В.П. Давній
В.О. Кузняк