Справа №1-53/11                                                                                      

  В И Р О К

                                        І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            30 березня 2011 року.                             Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Іванків О.В.

при секретарі  Соболевському Т.В.

за участю прокурора Невідомського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня, вдівець, не працює, не судимий.

за ч.1 ст. 203 КК України, -

в с т а н о в и в:   

ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 203 КК України –зайняття господарською діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона встановлена законом, при таких обставинах.

Так, гр..ОСОБА_1 по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 систематично виготовляв, зберігав з метою збуту та збував самогон. 15 лютого 2011 року працівниками міліції біля будинку в с.Озеро пров.Церковний 5, був виявлений гр.ОСОБА_2, який придбав у гр.ОСОБА_1 0,5 літра самогону за 14 гривень. Під час огляду будинку гр.ОСОБА_1 з його добровільної згоди, були виявлені та вилучені металева трубка, дерев»яний бідон та 1,5 літра самогону, які він зберігав з метою виготовлення та подальшої реалізації самогону.

В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив встановлені судом обставини вчинення злочину, пояснив, що деколи виготовляє і продає самогон, оскільки він ніде не працює, не має доходу, однак допомагає доньці-студентці, утримує господарство.

Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з”ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істиності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати  ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 доведеною і кваліфікує його дії за ч.1 ст.203  України, як зайняття господарською діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона встановлена законом.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу  винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Так, ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.), щиро розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання. ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за виготовлення та збут самогону (а.с.).

Враховуючи дані обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання в ізоляції від суспільства, у зв»язку з чим слід обрати покарання у вигляді штрафу.

Щодо призначення додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю, судом встановлено наступне.

Як вбачається з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з наступними змінами та доповненнями, відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.

В даному випадку, вчинення ОСОБА_1 злочину не пов’язано із зайняттям ним будь-якої посади або здійсненням будь-якого виду законної діяльності. З огляду на це, підстав для застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю суд не вбачає.    

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                   З а с у д и в:

      ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 203 КК України і призначити покарання у вигляді стягнення штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу  обрати - підписку про невиїзд.

      На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через районний суд.

СУДДЯ: