Справа 1-25\2011 р.

                                                         В И Р О К

                                               ІМЕНЕМ   УКРАЇН

                        01 березня   2011 року                           м. Снігурівка

         Снігурівський районний суд   Миколаївської області в  складі головуючого     судді - Яворської  Н.І.

при секретарі –Себестьянській І.П.

прокурора  -    Гамери Н.В., Телечкана Д.В.

                   Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м.Снігурівка кримінальну справу  про обвинувачення

                  ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

                   уродженця с. Роздольне, Каланчацького району Херсонської області  мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 ,                     

                   громадянина України, освіта базова середня, не військовозобов»язаного, утриманців не має, раніше судимого: 06.08.2009 року Снігурівським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до 3- х місяців арешту,

03.03.2010 року Снігурівським районним судом за ст.289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання  з іспитовим строком  два роки шість місяців  

                   у вчиненні злочинів  передбачених ч.1 ст.190 КК України    та       

ч.2 ст.186 КК України                                

                                                 В С Т А Н О В И В :  

       Підсудний ОСОБА_1 17 листопада 2010 року  близько 12-ї години, перебуваючи в магазині «Едельвейс»розташованого в м. Снігурівка по вул. Жовтневій 109, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з прямим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_2 заволодів її мобільним телефоном «Самсунг Е 2121»вартістю 450 грн. з поповненим рахунком, завдавши потерпілій  матеріальної шкоди на суму 485 грн. Викраденим розпорядився за власним розсудом.

Окрім того, 25 листопада 2010 року, близько 20 години, на перехресті вулиць  Чайковського та Щорса в м. Снігурівка, Миколаївської області ОСОБА_1 повторно, реалізовуючи свій злочинний намір спрямований на відкрите викрадення його майна, застосував до потерпілого ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого. Підсудний наніс один удар потерпілому в обличчя та  відібрав в останнього мобільний телефон  «Нокіа 95» вартістю 3000 грн. із сім картою та поповненим рахунком, також сумочку з портмоне завдавши потерпілому матеріальної шкоди  на суму 3170 грн. Викрадене привласнив та розпорядився за власним розсудом.  

          Підсудний  ОСОБА_1   в пред’явленому  обвинуваченні щодо вчинених ним злочинів  . винним себе визнав повністю, просив  слухати справу в цій частині  без дослідження доказів, допиту свідків та потерпілих, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3  визнав частково, а саме в частині матеріальної шкоди, яка складає за позовом потерпілого в розмірі 1020 грн..

              Суду пояснив, що дійсно, 17 листопада 2010  року скориставшись, що  ОСОБА_2 перебуває у нетверезому стані взяв у неї мобільний телефон, після чого шляхом обману сказав, що телефон повернув їй, а насправді продав. За вилучені гроші купив продукти харчування та цигарки.

          25 листопада 2010 року у вечірній час,  наздогнавши потерпілого ОСОБА_3 на перехресті вулиць  Чайковського та Щорса в м. Снігурівка, ударивши його в обличчя, відібрав мобільний телефон та  сумочку в якій був гаманець. Викрадені речі передав  громадянину ОСОБА_4 для продажу.

 Свою поведінку на момент вчинення злочинів пояснити не може

          Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що дійсно 25 листопада 2010 року перебував у кафе «Дядя Ваня» в м. Снігурівка, між ним та особами  серед яких був підсудний ОСОБА_1 виникла сварка, в той вечір  підсудний наздогнавши його по ходу додому ,  застосував до нього фізичну силу, в ході якої наніс удар в обличчя, відібрав телефон, сумочку та речі які знаходилися там. Вважає, що підсудним завдано йому моральної шкоди, яку оцінює в п’ять тисяч гривень, оскільки після дій ОСОБА_1 страждав душевно, втратив спокійний сон, відчував болі, що  впливало і на нервову систему. .

На підставі  ч.3 ст.299 КПК України та за згодою  учасників процесу  суд вважає недоцільним  дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи оскільки вони ніким не оспорюються, можливо обмежитись допитом підсудного та потерпілого ОСОБА_3  щодо дослідження  доказів в частині цивільного позову.

            Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені  наявними в справі доказами, які не потребують дослідження в  ході судового розгляду справи, суд визнає,  що вина  підсудного  ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена  і його дії слід кваліфікувати  за ч.1 ст.190  КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою., та за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення  чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством , яке не є небезпечним  для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно.

           Призначаючи підсудному  покарання, суд  відповідно до ст..65 КК України  враховує ступінь  тяжкості вчинених злочинів, один з яких    відноситься до тяжких, за місцем проживання  ОСОБА_1. характеризується посередньо, його  минуле,  вік, стан здоров’я,  поведінку в суспільстві,  злочин вчинено  через легковажність, та обставини, які обтяжують і пом’якшують покарання.

                Обставиною, що  пом’якшує покарання  суд , відповідно до ст..66  КК України , визнає щире каяття  підсудного.

                Обставин, які обтяжують покарання суд не знаходить..          

                 Враховуючи  всі обставини справи, та те, що  підсудний вчинив злочин в період іспитового строку, вперто не бажає стати  на шлях виправлення, суд вважає, що ОСОБА_1  слід призначити міру покарання пов’язану  з  позбавленням волі .

               Судових витрат у справі немає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині моральної шкоди суд, враховуючи  можливості відшкодування шкоди підсудним  вважає за можливе стягнути   в розмірі 2000 (двох) тисяч гривень та в повному розмірі , а саме 1020 (одну тисячу двадцять) гривень  в частині матеріальної шкоди, як такі, що  підлягають  задоволенню в обсязі підтвердженому матеріалами справи та на підставі ст.ст.1166,1167 ЦК України.

     Суд, керуючись  ст.ст.  323,324 КПК України ,

                                                    З А С У Д И В :        

              ОСОБА_1 визнати винним  у вчиненні злочинів передбачених  ч.1 ст.190 КК України   та ч.2 ст. 186 КК України  і призначити йому покарання

За ч.1 ст.190 КК України –у вигляді 2(двох ) років обмеження волі

За ч.2 ст.186 КК України –у вигляді 4 (.чотирьох) років позбавлення волі  

          На підставі ст. 70 КК України  за сукупністю  злочинів  шляхом поглинення  менш суворого покарання  більш суворим визначити ОСОБА_1  –4 (чотири)  роки позбавлення волі

          На підставі ст.71 КК України  до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати  не відбуту частину покарання , призначеного за вироком Снігурівського районного суду від 03 березня 2010 року, та визначити остаточне покарання  у виді позбавлення волі  на строк 5(п’ять) років шість місяців.

              В строк відбуття покарання зарахувати  засудженому  ОСОБА_1 строк тримання в ІТТ з 30 листопада 2010 року.

Запобіжний захід засудженому  до вступу вироку в законну силу  залишити тримання під вартою..   

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3  1020 (одну тисячу двадцять) грн.. матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.   

          Речові докази , мобільний телефон  Самсунг Е 2121 що на зберіганні в потерпіло ОСОБА_2 та  мобільний телефон Нокія 95, та документи , паспорт громадянина України, посвідчення водія та медична довідка ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль УАЗ дн НОМЕР_1, дозвіл на встановлення та використання на транспортному засобі спеціальних звукових та світлових  сигнальних пристроїв, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що на зберіганні в ОСОБА_3  вважати повернутими.

           На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії вироку.   

                                     Суддя