Справа № 2-1235/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.03.2011 року                               Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді                    Мікули О.І.

при секретарі-                              Куп’як В.М.

з участю позивача-                                        ОСОБА_2

представника відповідача-                              Фурика А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, суд,–

в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами по справі, 01.12.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив приміщення, позначене на технічному паспорті літ.1-7 площею 11,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір було укладено сторонами в письмовій формі і була досягнута домовленість, що 02.12.2010 року цей договір буде посвідчено нотаріально. Однак відповідач по справі відмовляється від нотаріального посвідчення даного договору. Вважає, що відповідно до ст.220 ЦК України наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року дійсним.

Відповідач по справі ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на приміщення, позначене на технічному паспорті літ.1-7 площею 11,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивує тим, що умовами договору купівлі-продажу від 01.12.2010 р. було передбачено обов’язок ОСОБА_2 здійснити оплату за придбане майно в сумі 20000 грн. Вказаного обов’язку ОСОБА_2 не виконав. Вважає, що оскільки такий договір не виконувався, тому й відсутні підстави для визнання його дійсним. Також, ОСОБА_3 покликається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 18 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.11.2010 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 із врахуванням добудованого до даної квартири приміщення, яке позначене на техпаспорті під літ.1-7 площею 11,8 кв.м. Вказана добудова здійснювалась ним, на даний час вона є завершеною, однак поданим ОСОБА_2 позовом фактично заперечується його право власності на спірне приміщення, а тому просить визнати за ним право власності на спірне приміщення.

          В судовому засіданні позивач- ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити. Заперечив проти задоволення зустрічного позову.

          Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову, дав пояснення аналогічні викладеним в зустрічному позові, просить зустрічний позов задоволити.

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча про місце, день та час розгляду справи належним чином був повідомлений, забезпечив явку в судове засідання уповноваженого представника, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задоволити, виходячи з наступних підстав.

          Як вбачається з договору купівлі-продажу від 18 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1.

          Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 20.05.2010 року зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

          Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 приміщення, позначене на технічному паспорті літ.1-7 площею 11,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов’язався прийняти вказане нерухоме майно і сплатити Продавцю його вартість на умовах цього Договору. Згідно з п.3.1 вказаного договору вартість майна, зазначеного в п.1.1 цього Договору складає 20000 гривень.

          Згідно з положеннями ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Суд звертає увагу на ту обставину, що сторонами не виконано умов договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року, зокрема, ОСОБА_3 не передав ОСОБА_2 спірне приміщення у фактичне володіння, а останній не здійснив оплати по даному договору.

          Крім того, відповідно до узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

          З огляду на наведене, а також у зв’язку з тим, що спірне приміщення за ОСОБА_3 не було зареєстроване, тому не має підстав визнання договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року дійсним.

          Тому, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити за його безпідставністю.

          Разом з тим, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ уперше, зокрема на новостворене  майно.

Згідно з ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що прибудову до квартири АДРЕСА_1 здійснено власником даної квартири –ОСОБА_3.

Відповідачем по первісному позову виготовлено технічний паспорт на належну йому квартиру, в якому спірне приміщення включено у вказану квартиру.

          Згідно з висновком спеціаліста від 04 березня 2011 року, завершеність будівельних робіт, наявність та функціонування інженерних комунікацій, відповідність санітарно-гігієнічним вимогам та нормам протипожежної безпеки дають підставу стверджувати, що прибудоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: пл.Липнева, 9/1, м.Львів станом на 01.03.2011 року відповідають державним будівельним нормам, є в цілому завершені і придатні до експлуатації за цільовим призначенням.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача по первісному позову, що останній є власником спірного приміщення, а саме: приміщення, позначеного на технічному паспорті літ.1-7 площею 11,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ) для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. З аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить суду.

Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, що на думку суду є підставою для захисту прав позивача.

Згідно зі ст.ст. 16, 22 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, про спонукання примусово виконати свій обов'язок в натурі, а також про визнання права.

З огляду на наведене, позовна вимога зустрічного позову про визнання права власності на спірне приміщення за ОСОБА_3 є підставною та підлягає до задоволення.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним слід відмовити за безпідставністю позовних вимог; разом з тим, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне приміщення є підставим та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу від 01.12.2010 року дійсним  - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення, позначене на технічному паспорті літ.1-7 площею 11,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                                                  Мікула  О.І.