Справа №263/11

Рішення

іменем України

14 березня  2011 року  Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Шевчук А.М., при секретарі Крушевській Л.Л., розглянувши у  відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до загально –освітньої  школи №11, управління освіти і науки  виконкому Бердичівської міської ради про визнання незаконним  пункту 5.2  наказу від 19 квітня 2010 року №20-К, -

в с т а н о в и в :

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів, посилаючись на те, що працює на посаді вчителя початкових класів в загальноосвітній школі №11 м. Бердичева. Наказом від 19 квітня 2010 року №20-К її позбавили кваліфікаційної категорії. Проте, 09 жовтня 2009 року вона надала заяву з проханням подовжити термін дії попереднього рішення атестаційної комісії на один рік. В листопаді 2009 року вона звернулася із запитом в управління освіти і науки виконкому Бердичівської міської ради про те, чи розглядалася її заява про подовження терміну. 10 листопада 2009 року отримала відповідь №12/2789, що міська атестаційна комісія від атестаційної комісії ЗОШ №11  не  отримала клопотання про подовження терміну дії попереднього рішення атестаційної комісії. 19 листопада 2009 року вона  отримала відповідь начальника управління освіти і науки  виконкому Бердичівського міської ради про те, що її заява про подовження терміну буде розглядатися у квітні 2010 року. 03 грудня 2009 року після усного повідомлення про те, що її заява не буде задоволена, вона направила до шкільної атестаційної комісії заяву про проведення атестації і встановлення «вищої категорії». Їй було відмовлено у проведенні атестації. 24 грудня 2009 року вона звернулася з заявою на  начальника управління освіти і науки  виконкому Бердичівської міської ради по даному питанню  і 25 грудня 2009 року отримала відповідь №12/3161 про те, що рішення шкільної атестаційної комісії правомірне. Позивач просила визнати незаконним п.5.2 наказу директора загальноосвітньої школи №11 м. Бердичева від 19 квітня 2010 року №20-К про втрату чинності кваліфікаційної категорії(а.с.16-17).

У судовому засіданні позивач та її представник  вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові. Пояснили, що через перешкоди, яких зазнала ОСОБА_1, атестація для неї виявилася недоступною, але її робота перевірялася школою, міським управлінням освіти і науки, ОСОБА_1 давала відкритий урок та не поїхала на курси підвищення кваліфікації, оскільки не було авансовано вартість проїзду та добові. Окрім того, директор школи не організував атестацію та не забезпечив своєчасне відвідування курсів.

Представник загально –освітньої  школи №11 вимоги не визнав у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що п.5.2 наказу не знімає кваліфікаційну категорію з ОСОБА_1, яку вона мала останні п’ять років,  а лише  доводить  до відому працівників централізованої бухгалтерії дійсні факти відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Він, як директор школи, пропонував вчителю ОСОБА_1 7 і 8 жовтня 2009 року написати заяву шкільній атестаційній комісії для проходження чергової атестації або заяву про відмову від чергової атестації, але позивач такої заяви не подала, хоча написання заяви до  10 жовтня  про чергову атестацію або відмову від неї є не тільки правом, але й обов’язком педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації в нинішньому навчальному році. Натомість 09 жовтня 2009 року позивач подала заяву про  подовження терміну дії попереднього рішення атестаційної комісії на один рік. Дана заява 19 жовтня 2009 року була розглянута на засіданні шкільної атестаційної комісії. Комісія відмовила позивачу у задоволенні заяви, оскільки звернення в суд не є достатньою підставою для подовження терміну дії попереднього рішення атестаційної комісії на один рік. На практиці у квітні місяці подовжується термін дії попереднього рішення атестаційної комісії, якщо педагогічний працівник, який своєчасно подав заяву про проходження атестації, тривалий час відсутній на роботі за станом здоров?я і його уроки не можуть бути відвідані членами атестаційної комісії. Позивач у продовж навчального року постійно була на роботі, її уроки, якщо б вона написала заяву на проходження атестації, могли  б  бути відвідані членами комісії, її робота могла б бути вивчена. Позивач  була направлена на курси в Житомирській обласний інститут післядипломної освіти з 19 січня по 13 лютого 2009 року і він особисто вручив їй відрядження, а заступник директора замінила уроки ОСОБА_1 іншим вчителем. Проте, позивач на курси не поїхала. ОСОБА_1 пізніше пропонували пройти курси  підвищення  кваліфікації  з 07 вересня 2009 року.  Таким чином, позивач не мала попереднього (не рідше одного разу на п’ять років) підвищення кваліфікації.

Представник управління освіти і науки  виконкому Бердичівської міської ради також вимоги не визнала у повному обсязі. Пояснила, що за підсумками атестації педагогічних працівників ЗОШ №11 було видано наказ по школі, до якого управління освіти і науки не має відношення. ОСОБА_1 написала заяву щодо проходження чергової атестації, коли всі терміни подачі заяви на атестацію уже пройшли. Позивач сама не поїхала на курси підвищення кваліфікації, хоча її уроки замінили іншим вчителем. Атестувати не можна без попереднього проходження курсів та своєчасної заяви про проходження чергової атестації.   Два уроки ОСОБА_1 у навчальному 2009-2010 році відвідали, оскільки школа мала підтвердити право надавати освітні послуги (експертиза школи), а не у зв’язку із атестацією ОСОБА_1  Подовжувати термін дії попереднього рішення атестаційної комісії на один рік не було підстав, оскільки ОСОБА_1 не  хворіла, а просто не захотіла поїхати на курси підвищення кваліфікації та своєчасно написати заяву про проходження чергової атестації. Тобто, все залежало тільки від неї і поважних причин для подовження терміну не було.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, допитавши  свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що  вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач працює на посаді вчителя початкових класів в загальноосвітній школі №11 міста Бердичева.

Педагог атестована в 2005 році.

Згідно наказу по Бердичівській загальноосвітній школі №11 від 19 травня 2005 року №150 позивачу була підтверджена кваліфікаційна категорія «Спеціаліст 1 категорії»з дня прийняття рішення атестаційною комісією школи, тобто з 19 квітня 2005 року (а.с.36).

Згідно п.5.2 наказу по загальноосвітній школі №11 міста Бердичева від 19 квітня 2010 року №20-К «Про підсумки проведення атестації педагогічних працівників в 2010 році» працівникам централізованої бухгалтерії міськуон доведено до відома, що  кваліфікаційна категорія вчителя початкових класів ОСОБА_1 втратила чинність з 19 квітня 2010 року.  Підстава наказу –протокол засідання атестаційної комісії від 19 квітня 2010 року №4 (а.с.35).

Відповідно до ч.2 ст.19  Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.54  Закону України «Про освіту»педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначається відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється  Міністерством освіти України.

Атестація педагогічних працівників –це визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюється кваліфікаційна категорія, та відповідний посадовий оклад (ставка заробітної плати) в межах схеми посадових окладів.

На час  виникнення спірних правовідносин діяло Типове положення про атестацію педагогічних  працівників України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року №310, із змінами  і доповненнями від  01 грудня 1998 року (надалі Типове положення).

Згідно Типовому положенню атестація педагогічних працівників поділялася на чергову та позачергову.  Пункт 3.2 передбачав, що  чергова  атестація проводиться один раз у п’ять років згідно з графіком, складеним безпосередньо в навчально-виховному закладі.

Таким чином, у 2009-2010 навчальному році позивач підлягала черговій атестації.

Статтею 57 Закону України «Про освіту»передбачено, що  держава забезпечує педагогічним працівникам підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років.

Пункт 3.4 Типового положення регламентує, що атестація педагогічних працівників передбачає попереднє (не рідше одного разу на п’ять років) підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору змісту, програм, форм навчання, організацій та установ, акредитованих в установленому порядку на здійснення підвищення кваліфікації.

Наказом  по школі від 12 січня 2009 року №7-К ОСОБА_1 була відряджена в м. Житомир на курси підвищення кваліфікації в Житомирській обласний інститут післядипломної педагогічної освіти з 19 січня по 13 лютого 2009 року (а.с.144).

Як стверджується актом від 19 січня 2009 року директор  школи 12 січня 2009 року вручив позивачу відрядження (а.с.47). У школі замінили уроки ОСОБА_1 іншим вчителем, але позивач не поїхала на курси, а 19 січня 2009 року вийшла на роботу і проводила уроки.

Як ствердила у судовому засіданні позивач вона не поїхала на курси, оскільки не авансували поїздку. Пояснення позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у своїй заяві від 13 січня 2009 року на ім?я  начальника управління освіти  і науки від 13 січня 2009 року  позивач просила  замінити форму підвищення професійної кваліфікації з очної на очно-заочну, а не видати кошти під звіт (а.с.156,152). Згідно наказу управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації від  05 грудня 2008 року №326 на заочну форму навчання можна було направляти лише  працівників, які мають вищу категорію(а.с.153). У позивача була 1 кваліфікаційна категорія, яка передбачала лише стаціонарну форму навчання. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 ствердила, що ОСОБА_1 не писала заяву про виплату авансу на курси, оскільки затримки із виплатою зарплати на той час не було. Відповідно до п.18 колективного договору адміністрація школи №11 зобов?язалася  забезпечити  своєчасно (не рідше одного разу на п’ять років) підвищення кваліфікації педагогічних працівників, гарантуючи їм при цьому оплату вартості проїзду та виплату добових. Проте, у колективному договорі не конкретизовано, як має проводитися оплата та виплата, тобто чи це буде наперед ( кошти під звіт), чи оплата та виплата по факту. Окрім того, суд не може взяти  даний колективний договір до уваги, оскільки він діяв на 1999 рік, а спірні правовідносини виникли у 2009 році (а.с.114).

Окрім того, як вбачається зі змісту  акту від 02 вересня 2009 року  директор школи пропонував ОСОБА_1 пройти курси підвищення кваліфікації з двома сесіями з 07 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 року та з 14 грудня 2009 року по 18 грудня 2009 року (а.с.85). Дані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., що позивач на пропозицію директора відповіла, що буде вирішувати строки своєї курсової перепідготовки лише з методкабінетом. Лист управління освіти і науки виконкому Бердичівської міської ради від 20 травня 2010 року №12/1196 не спростовує акту (приєднаний до матеріалів справи), оскільки заздалегідь не планувалося направлення ОСОБА_1 на курси у вересні 2009 року. Як пояснили представники відповідачів така нагода трапилася несподівано у зв’язку з тим, що особа, яка мала проходити ці курси не змогла їх пройти, тобто виявилося вільне місце. Це вільне місце було запропоновано позивачу, навідь не звертаючи увагу на те, що форма навчання була для педагогів з вищою категорією, а не для спеціалістів 1 категорії. Проте, позивач позитивно не відреагувала на пропозицію, а відтак наказ про відрядження на ці курси міг бути виданий, якщо б  ОСОБА_1 погодилася на такі курси.

Таким чином, відповідачами у межах їх повноважень та можливостей були вжиті всі заходи, щоб належно організувати проходження позивачем курсів підвищення кваліфікації, але позивач без поважних причин не пройшла попереднє (не рідше одного разу на п’ять років) підвищення кваліфікації.

Позивач  пройшла курси підвищення кваліфікації  при Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти з 07 червня по 02 липня 2010 року (а.с.116,187-188), але  пізно, тому правового значення для вирішення даного спору дана обставини не має, оскільки проходження атестації передбачало саме попереднє підвищення кваліфікації (строк дії рішення попередньої кваліфікаційної комісії до 19 квітня 2010 року).

Відповідно до пункту 8.2 Типового положення до 10 жовтня атестаційна комісія приймає:

-          заяву від педагогічних працівників щодо проходження чергової або позачергової атестації;

-          заяву про відмову від чергової атестації.

До шкільної атестаційної комісії позивач  подала заяву  щодо проходження чергової атестації тільки 03 грудня 2009 року, а не до 20 жовтня 2009 року (а.с.46).

Однак, як вбачається із актів від 07 жовтня 2009 року та 08 жовтня 2009 року директор школи  пропонував позивачу написати заяву шкільній атестаційній комісії щодо проходження чергової атестації або заяву про відмову від чергової атестації в 2009-2010 навчальному році (а.с.37,38).

Проте,  09 жовтня 2009 року позивач подала до шкільної атестаційної комісію заяву про  подовження на 1 рік терміну дії попереднього рішення атестаційної комісії.

Згідно абз.4 п.3.2 якщо педагогічні працівники з поважаних або незалежних від них причин не можуть пройти чергову атестацію, то за погодженням з  атестаційною комісією вищого рівня термін дії попереднього рішення атестаційної комісії при навчальному закладі може бути подовженим на один рік.

Суду не надано доказів, що позивач  з поважних (перебування на довготривалому лікуванні) або незалежних від неї причин не змогла пройти чергову атестацію, оскільки судові спори по минулій атестації не є самодостатньою обставиною для подовження терміну. Окрім того, на засіданні шкільної атестаційної комісії 19 жовтня 2009 року, коли розглядалася її заява від 09 жовтня 2009 року про продовження терміну, вона була присутня особисто, про прийняте шкільною атестаційною комісією рішення про відмову у подовженні терміну їй було відомо. Рішення  шкілької атестаційної комісії  (протокол від 19 жовтня 2009 року №1) ОСОБА_1 оскаржила до атестаціної комісії при міському органі державного управління освітою. Протоколом від 02 грудня 2009 року №3 засідання атестаційної комісії управління освіти і науки виконкому Бердичівської міської ради  протокол шкільної атестаційної комісії визнано таким, що відповідає вимогам Типового проложення (а.с.117).

Позивач помилково сприйняла відвідування її уроків адміністрацію школи та працівниками управління освіти і науки  виконкому Бердичівської міської ради, як вивчення системи її роботи з метою атестації.  Оскільки вона не атестувалася, то її уроки адміністрація школи відвідувала для внутрішкільного контролю(форма методичної роботи). Працівники управління освіти і науки  виконкому Бердичівської міської ради відвідали  два її уроки у зв’язку з експертизою навчально-виховного процесу школи пов’язаного із можливість самої школи надавати освітні послуги (а.с.135-138,139-141). Позивач  18 лютого 2010 року провела  відкритий урок математики у рамках методичної декади «Авторський урок», а не у підсумках проведення методичної декади «Я атестуюсь»(а.с.133). При атестації педагога вивчається система його роботи.

Дійсно позивач не була ознайомлена під розписку з графіком атестації педагогічних працівників в 2009-2010 навчальному році. Графік був затверджений на засіданні шкільної атестаційної комісії 19 жовтня 2009 року, а позивач до 10 жовтня не  подала заяви про проходження атестації, тому об’єктивно не могла бути включена до графіку (а.с.145). Згідно ж п.8.3 Типового положення графік доводиться під розписку до відома осіб, які атестуються.

Абзац третій п.3.2 Типового положення передбачає, що  не розглянуті атестаційною комісією (не підтверджені або не змінені) протягом 5-ти років з дня встановлення (присвоєння) кваліфікаційні категорії, посадові оклади (ставки заробітної плати), педагогічні звання втрачають чинність.

Пункт 5.2  наказу по загальноосвітній школі №11 міста Бердичева «Про підсумки проведення атестації педагогічних працівників в 2010 році»виданий на підставі протоколу засідання шкільної атестаційної комісії від 19 квітня 2010 року №4 (а.с.142-143).

Згідно пункту 8.6 Типового положення до 20 квітня поточного навчального року атестаційна комісія розглядає атестаційні листи, заслуховує працівників, які атестуються.

Позивач не оскаржила у встановленому законом порядку рішення шкільної атестаціної комісії від 19 квітня 2010 року (протокол №4). Суд згідно ст.10 ЦПК України неодноразово роз’яснював позивачу наслідки невчинення відповідної процесуальної дії.

Стосовно заяви позивача  від 26 квітня 2010 року до міської атестаційної комісії про подовження на рік терміну дії поперднього рішення атестаційної комісії(а.с.212). Дійсно заява була предметом розгляду атестаційної комісії управління освіти і науки виконкому Бердичівської міської ради 07 травня 2010 року (протокол №5, а.с.210-211). По суті було відмовлено у задоволенні заяви. На засіданні комісії позивач була присутня, про прийняте рішення їй було відомо. Проте, вона не оскаржила рішення атестаційної комісії у встановленому законом порядку.  Окрім того, хоча Типове положення, яке діяло на момент виникнення спірних правідносин, не регламентувало терміну подачі заяви про подовження терміну, але заяву від 26 квітня 2010 року позивач подала після видачі наказу від 19 квітня 2010 року.

Позивач ст.4 Декрету КМ України звільнена від сплати судового збору. Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати щодо інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи покладаються на позивача, оскільки рішення постановлюється не на її користь.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, Законом України «Про освіту», Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України,  затвердженим  наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 року №310, із змінами  і доповненнями від  01 грудня 1998 року, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог до загально - освітньої  школи №11 та управління освіти і науки Бердичівської міської ради за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового адміністрації  37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня  його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у  судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: