Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.06 Справа № 19/321
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів: Ільєнок Т.В. суддів: Ткаченка Б.О.
.
секретар судового засідання Сувид О.В.,
представники сторін:
від позивача: Карнарук А.В. –дов. № 77-юр від 10.08.2005р.;
від відповідача: не з’явився;
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р.
по справі № 19/321 (суддя Безрук Т.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства будівельно-монтажного управління –2 «Полтаванафтогазбуд», м. Полтава
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, м. Полтава
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.09.2005р. № 0006641702/0
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю Закрите акціонерне товариство будівельно-монтажного управління –2 «Полтаванафтогазбуд»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.09.2005р. № 0006641702/0.
Позов обґрунтовується тим, що відповідальність за порушення терміну сплати податку з юридичних осіб –власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно дно до ст. 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів»не передбачена, а встановлена лише у разі приховування (заниження) об’єктів оподаткування з власників транспортних засобів.
Постановою господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. по справі № 19/321 позов задоволений повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.09.2005р. № 0006641702/0.
При прийнятті постанови суд дійшов висновку, що статтею 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів»не передбачена відповідальність за порушення термінів сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, тому спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. по справі № 19/321 та відмовити позивачу в позові. В скарзі відповідач посилається на Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в якому визначений порядок та розміри штрафів за прострочення виконання зобов’язань.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу із доводами відповідача не погоджується та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. –без змін, з підстав викладених у запереченні.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Відповідач в судові засідання не з’явився, але надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Позивач проти вимог апеляційної скарги в судовому засіданні 22.05.2006 р. заперечував, а надалі також надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника..
Розпорядженнями Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. та від 19.06.2006р. склад суду змінювався.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступного.
10.09.2005р. ДПІ у м. Полтаві була проведена перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання ЗАТ «БМУ 2 «Полтаванафтогазбуд», за результатами якої складений акт перевірки (а.с. 8).
Перевіркою встановлено, що підприємство відповідно до самостійно наданих розрахунків податку, повинно було до 15 липня 2005 року сплатити узгоджене податкове зобов’язання за другий квартал 2005 року з податку з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів в сумі 23245,91 грн. Оплату фактично здійснено 10.08.2005р. із затримкою у 27 днів.
На підставі акту документальної перевірки відповідачем прийнято та надіслано ЗАТ «БМУ 2 «Полтаванафтогазбуд»податкове повідомлення-рішення № 0006641702/0 від 01.09.2005р., в якому останньому визначено штраф за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 2324,60 грн. (а.с. 9).
Вказане повідомлення-рішення оскаржене ЗАТ «БМУ 2 «Полтаванафтогазбуд»в порядку адміністративного оскарження до ДПІ у м. Полтаві (а.с. 10-11).
25.10.2005р. ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, яким податкове повідомлення-рішення № 0006641702/0 від 01.09.2005р. залишене без змін, а скарга «БМУ 2 «Полтаванафтогазбуд»без задоволення. (а.с. 13-15).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. має бути залишена без змін виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з преамбулою Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»№ 1963-XII від 11.12.1991р. цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Статтею 5 Закону України № 1963-ІІІ визначає строки сплати цього податку і передбачає, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно поданого позивачем до ДПІ у м. Полтаві розрахунку, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за другий квартал 2005 року в розмірі 23245,91 грн., позивач повинен був сплатити до 15.07.2005р. Фактично сплату суми було здійснено 10.08.2005р. з пропуском строку. Вказане відображено в акті перевірки та не заперечується позивачем і зазначена обставина, відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, додаткового доведення не потребує.
Відповідно до статті 7 Закону № 1963-ІІІ, у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Відповідальність за несвоєчасну сплату податку в Законі України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»№ 1963-XII від 11.12.1991р. не передбачена.
В апеляційній скарзі, як на підставу нарахування позивачу спірної фінансової санкції, відповідач посилається на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Наведеною нормою передбачено що, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судова колегія апеляційного суду не погоджується із наведеним посиланням відповідача, з огляду на наступне.
Зазначене положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є загальною нормою, яка визначає порядок застосування штрафних фінансових санкцій в разі несплати податкового зобов’язання.
Стаття 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»є спеціальною нормою, яка має застосовуватися в разі несплати не будь-якого податку взагалі, а безпосередньо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Тому, саме зазначена стаття підлягає застосуванню в даному випадку.
Посилання ДПІ у м. Полтаві на те що відповідальність за порушення ст. 5 Закону № 1963-ІІІ передбачена пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ також не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідно до вказаної статті штрафні санкції накладаються у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. В даному випадку граничні строки визначені не Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а Законом № 1963-ІІІ.
За викладених обставин апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Полтавської області правомірно дійшов висновку що податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 01.09.2005р. № 0006641702/0, яким до позивача застосований штраф в сумі 2324,60 грн., вимогам діючого законодавства не відповідає.
Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним (протиправним).
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції та залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова місцевого суду від 23.02.2006р. у справі № 19/321 прийнята з виконанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з зазначеною постановою господарського суду Полтавської області і залишає її без змін.
Керуючись: п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
у х в а л и в:
1 Постанову господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. у справі № 19/321 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві –без задоволення.
2. Справу № 19/321 повернути господарському суду Полтавської області.
Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю. Судді: Ільєнок Т.В. Судді: Ткаченко Б.О.