ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 526/248/19

провадження № 51-3962км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017170000000362, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веприк Гадяцького району Полтавської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за епізодами № 1 - 4, 6 за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що ним вчинено такі кримінальні правопорушення.

Перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за епізодом № 5 із ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 355, ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено:

за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України ухвалено покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ухвалено зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 11 січня по 21 квітня 2019 року включно.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Цей же вирок ухвалено щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і в касаційній скарзі не оспорюється.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за викладених у вироку обставин.

На початку серпня 2018 року ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , умисно, із погрозами застосування насильства до потерпілого ОСОБА_11 та пошкодження чи знищення його майна почали примушувати того до виконання цивільно-правових зобов`язань із повернення ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 1200 дол. США.

У ході виконання таких дій ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном й особистого збагачення, використовуючи обман, запевнили ОСОБА_11 добровільно передати їм в користування з подальшим продажем належний тому автомобіль марки «Audi A6» з іноземним реєстраційним знаком НОМЕР_1 в рахунок оплати боргу перед ОСОБА_12 , на що той погодився та добровільно передав у користування автомобіль, вартість якого згідно висновку експерта становила 65 844 грн.

Через декілька днів ОСОБА_11 відмовився продавати автомобіль і повідомив про це ОСОБА_10 , вимагаючи повернути транспортний засіб. Втім ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися повернути автомобіль і підвищили тому суму боргових зобов`язань ще на 10 000 грн, включивши до них понесені ними витрати за проведені ремонтні роботи.

18 серпня 2018 року близько 15:00 ОСОБА_11 біля кафе «Вікторія», що на вул. Полтавській, 88 у м. Гадячі, у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , будучи примушеним до виконання цивільно - правових зобов`язань перед ОСОБА_12 , в рахунок погашення боргу, передав їм через ОСОБА_10 частину грошових коштів у розмірі 4300 грн.

05 вересня 2018, близько 16:50, перебуваючи на літньому майданчику того ж кафе, ОСОБА_11 з тих же підстав, у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 передав для них через ОСОБА_10 решту грошових коштів у розмірі 5700 грн, після чого вони були затримані поліцією особливого призначення та їхня протиправна діяльність припинена.

Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 і ОСОБА_8 . ОСОБА_11 було заподіяно збитку на зазначені вище суми.

За таких обставин дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 355 КК України, - як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим, пошкодження чи знищення його майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за відсутності ознак вимагання.

Обвинувачення, яке пред`явлене особам і визнане судом недоведеним.

ОСОБА_9 звинувачувався в тому, що, будучи особою, раніше судимою за вчинення тяжких злочинів, на початку червня 2017 року, точної дати не встановлено, перебуваючи в м. Гадячі Полтавської області, ніде не працюючи, переслідуючи мотиви незаконного збагачення, створив організовану групу, тобто стійке об`єднання групи осіб для спільного заняття злочинною діяльністю на тривалий період, а саме вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів корисливого спрямування - вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим та із застосуванням такого насильства, пошкодження і знищення їх майна та майна, що перебуває в їх віданні, з метою незаконного отримання майна в мешканців АДРЕСА_3 ), а також незаконного заволодіння транспортним засобом з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, до складу якої залучив раніше не судимих місцевих мешканців ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які не працюють, з якими підтримував тривалий час дружні довірливі стосунки.

Епізод № 1.

На початку червня 2017 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, умисно, відповідно до раніше розробленого плану, відомого усім учасникам організованої злочинної групи, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вимагали грошові кошти в сумі 5000 грн за вирішення неіснуючої проблеми в ОСОБА_13 .

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів цієї особи, вчинена повторно, поєднана з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, організованою групою, дії ОСОБА_10 і ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів цієї особи, вчинена повторно, поєднана з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, організованою групою.

Епізод № 2

У серпні 2017 року ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , попередньо розподіливши між собою ролі, умисно, відповідно до раніше розробленого плану, відомого усім учасникам організованої групи, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного отримання грошових коштів і власного протиправного збагачення вимагали грошові кошти в сумі 10 000 грн у ОСОБА_14 за вирішення неіснуючої проблеми, попередивши, що в разі невиконання їхньої вимоги при кожній зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 будуть завдавати ОСОБА_14 побої і тілесні ушкодження. На виконання цих вимог ОСОБА_14 передав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 16 000 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, дії ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

Епізод № 3

ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та не встановленою досудовим слідством особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно, відповідно до раніше розробленого плану, відомого усім учасникам організованої групи, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного отримання грошових коштів у ОСОБА_15 і власного протиправного збагачення, у листопаді 2017 року висунули ОСОБА_15 незаконну, безпідставну вимогу передати їм грошові кошти в сумі 5000 грн за вирішення неіснуючої проблеми. При цьому ОСОБА_10 визначив ОСОБА_15 термін до 01 грудня 2017 року на виконання вказаної вимоги та попередив, що в разі її невиконання при кожній зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 будуть завдавати побої та тілесні ушкодження. ОСОБА_15 виконав указану незаконну вимогу і передав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 й ОСОБА_10 5000 грн.

Дії ОСОБА_9 орган досудового слідства кваліфікував за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, дії ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

Епізод № 4

У кінці березня 2018 року ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно, відповідно до раніше розробленого плану, відомого усім учасникам організованої групи, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного отримання грошових коштів і власного протиправного збагачення висунули незаконну, безпідставну вимогу ОСОБА_16 про передачу їм грошових коштів у сумі 10 000 грн за вирішення неіснуючої проблеми. При цьому ОСОБА_10 визначив строк в три місяці на виконання вказаної вимоги і попередив, що в разі невиконання їхньої вимоги при кожній зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 будуть завдавати йому побої і тілесні ушкодження. Приблизно через три місяці ОСОБА_16 через відсутність грошових коштів вирішив не виконувати незаконних вимог ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а останні з невідомих слідству причин припинили вимагати грошові кошти в потерпілого. Таким чином, ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , збитку ОСОБА_16 не завдали.

Епізод № 5

У квітні 2018 року ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , відповідно до раніше розробленого плану, відомого усім учасникам організованої злочинної групи, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті незаконне отримання майна ОСОБА_11 , пред`явили останньому вимогу щодо передачі їм грошових коштів у сумі 200 дол. США, а потім незаконно вимагали 1200 дол. США, погрожуючи фізичною розправою, завданням тілесних ушкоджень та знищенням його автомобіля в разі невиконання їхніх вимог, який вони вилучили у своє користування до повного погашення тим вигаданого боргу.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України і за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, а дії ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України та за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

Епізод № 6

У березні 2016 року ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 умисно, із корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного отримання грошових коштів від ОСОБА_17 та власного протиправного збагачення, із застосуванням погроз заподіяння тілесних ушкоджень і фізичною розправою над останнім незаконно вимагали в нього грошові кошти в сумі 5000 грн під вигаданим приводом передачі такої суми грошей. Погрози з боку ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мали рішучий характер і сприймалися ОСОБА_17 як такі, що можуть бути реально виконані.

У березні 2016 року біля кафе «Оазис» у с. Веприк Гадяцького району Полтавської області ОСОБА_8 з метою спонукання ОСОБА_17 до виконання їх незаконних вимог, користуючись відсутністю сторонніх осіб, завдав декілька ударів руками та ногами по його голові й тулубу. Після побиття цього ж дня ОСОБА_17 , реально побоюючись за своє життя та здоров`я, частково виконав незаконну вимогу вказаних осіб і, перебуваючи неподалік в`їзду в м. Гадяч Полтавської області, передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 100 дол. США. Таким чином, останній за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 заподіяли ОСОБА_17 збитку в розмірі 2651,70 грн.

Орган досудового слідства дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 кваліфікував за ч. 2 ст. 189 КК України як вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів цієї особи, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, дії ОСОБА_10 - за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Як установив місцевий суд, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 вчиняли інкриміновані їм кримінальні правопорушення організованою групою. За результатами проаналізованих доказів суд не встановив основних об`єктивних ознак на вчинення кримінальних правопорушень організованою групою.

Місцевий суд зробив висновок, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень за фактом вимагання передачі чужого майна з погрозами насильства над ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , не доведено наявності й функціонування організованої групи, а також придбання та зберігання бойових припасів ОСОБА_10 без законного дозволу, а тому в цій частині обвинувачених виправдав за недоведеністю того, що ними вчинено такі кримінальні правопорушення.

За ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_18 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 189; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_18 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Не оспорюючи вироку місцевого суду, прокурор не погоджується з висновками суду в частині виправдання обвинувачених та вважає, що їх вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. На думку прокурора, ухвалою апеляційного суду не обґрунтовано виділення матеріалів стосовно ОСОБА_8 в окреме провадження, оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення злочинів у складі організованої групи, а отже, розгляд кримінального провадження стосовно останнього окремо від інших обвинувачених негативно вплинув на повноту апеляційного розгляду. Прокурор зазначає, що апеляційний суд, залишаючи скаргу сторони обвинувачення без задоволення, в мотивувальній частині ухвали, виклавши зміст указаних доводів, належним чином їх не перевірив, переконливих мотивів для їх спростування не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, з яких залишив їх без задоволення. Також прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні його клопотання про дослідження письмових доказів, зокрема протоколів, складених за результатами проведення НСРД та ОТЗ. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року - без зміни.

Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 надіслали на адресу Верховного Суду письмові заперечення, в яких просять вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_18 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_18 .

Захисник в інтересах засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Доводи прокурора ОСОБА_18 в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Верховний Суд не перевіряє, оскільки в касаційній скарзі прокурор не оскаржує вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року щодо цих осіб.

Безпідставним є довід прокурора про необґрунтоване виділення матеріалів стосовно ОСОБА_8 в окреме провадження.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року задоволено частково клопотання прокурора ОСОБА_18 та зупинено судове провадження за апеляційною скаргою цього прокурора на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 120171700000000362 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 189; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, до їх звільнення з військової служби. Ухвалено виділити з матеріалів кримінального провадження № 120171700000000362 матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, в окреме провадження. Продовжено розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за апеляційною скаргою прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_18 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року.

Як зазначено в ухвалі Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, враховуючи те, що на території України діє воєнний стан, обвинувачений ОСОБА_10 перебуває на військовій службі, обвинувачений ОСОБА_9 вважається таким, що безвісти зник, є підстави для задоволення клопотання для зупинення апеляційного провадження до звільнення обвинувачених з військової служби.

Статтями 217, 334 КПК України передбачено, що матеріали кримінального провадження можуть виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, якщо це негативно не вплине на розгляд справи по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебувають на службі в Збройних Силах України, неявка обвинувачених перешкоджає подальшому розгляду кримінального провадження, апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження та виділив матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, в окреме провадження.

Довід прокурора про безпідставну відмову апеляційного суду в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України не є слушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у суді апеляційної інстанції прокурор заявив клопотання про дослідження письмових доказів, які досліджені у суді першої інстанції неповно і містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема протоколів, складених за результатами проведених НСРД та ОТЗ. Апеляційний суд відмовив у задоволенні цього клопотання з урахуванням положень ч. 3 ст. 404 КПК України, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що в разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.

Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.

Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України й у скарзі не оспорюється.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України. При цьому, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_18 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , а вирок місцевого суду щодо останнього - без змін, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, з яких скаргу апелянта визнав необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судового рішення стосовно ОСОБА_8 , касаційна скарга прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій,- без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3