П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2300/24

Провадження № 3/348/1072/24

03 жовтня 2024 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 14.08.1996, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 08.09.2024 о 23:54:00 в с. Пасічна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Tundra реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест драгер 6810, результат 0,33 проміле, тест номер 04828, чим порушив п.2.9.а ПДР - керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та суду пояснив, що 08.09.2024 він катався на мотоциклі по горах, заблукав, пізно ввечері виїхав до друга, там випив компот з черники та вирушив додому. По дорозі його зупинили працівники поліції та запропонували пройти драгер, він погодився, з результатом був незгоден, оскільки алкоголь не вживав. Хотів їхати в медичний заклад, проте не став залишати посеред дороги автомобіль із мотоциклом, який був прив`язаний на кузові, а також не бажав їхати разом з працівниками поліції, бо не знав куди саме вони його привезуть, ти паче, що вже була ніч і він був один. Їхати на своїй машині в лікарню йому не дозволили. Причину зупинки працівники поліції йому не повідомляли, те, що він їхав не маючи при собі посвідчення водія, він був згоден, бо документи залишилися в іншій машині. Права йому не роз`яснювали, від права керування не відсторонювали, після складення протоколу він поїхав додому на своєму авто, працівники поліції побажали йому щасливої дороги. Оскільки він знав, що допустима норма 0,5 проміле (за кордоном), то питав у працівників поліції чи не можна їхати навіть випивши бокал пива. Допустиму норму в Україні 0,2 проміле він не знав.

До матеріалів справи разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 125694 від 09.09.2024 наданий диск з відеозаписом подій, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився, результат тесту показав 0,34% проміле, з результатом він був не згоден, через деякий час він повторно пройшов тест, результат якого показав 0,33% проміле, з ним він також не погодився, висловлював згоду їхати в медичний заклад для повторного освідування, проте категорично відмовився їхати разом із працівниками поліції, бажав їхати своїм автомобілем, що йому було заборонено. При складанні протоколу ОСОБА_1 запитав працівників поліції, коли йому можна буде їхати, на що йому відповіли, що за п`ять хвилин закінчать оформлювати матеріали і він може бути вільним. Після вручення ОСОБА_1 копії протоколу, працівники поліції побажали останньому гарної дороги.

При цьому на відео не зафіксоване повідомлення особі про причину зупинки, не було роз`яснено його права, не забезпечено право на правову допомогу, також ОСОБА_1 не був відсторонений від права керування.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення УкраїноюКонвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 не під час дії комендантської години, водію про причину зупинки повідомлено не було.

Суд критично ставиться до рапорту поліцейського СРПП ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи, про те, що ОСОБА_1 був зупинений під час комендантської години, оскільки це спростовується іншими матеріалами та відеозаписом.

На території Івано-Франківської області діє комендантська година з 00:00 години до 5:00 години. ОСОБА_1 був зупинений о 23:54:00 год., до початку дії комендантської години.

ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - водій не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Проте, ця обставина була з`ясована вже після зупинки транспортного засобу та перевірки документів у водія.

Також, ОСОБА_1 перед початком і при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, не роз`яснено право на мовчання і не свідчити проти себе, що є істотними процесуальними порушеннями її конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України), що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами.

Окрім цього, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування автомобілем, а навпаки, після складання протоколу сів за кермо та поїхав далі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.

Отже, оскільки суду не надано беззаперечних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 9, 247, 251, 252, 256, 266, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області                 О. Ю. Максименко