Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          07 жовтня 2024 року                                                  Справа №200/6875/24  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2018  по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2018 по 28.02.2018  (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 304,20 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті індексації – різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07..003  № 1078, за період з 01.03.2018 по 29.05.2018 (включно);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію – різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003  № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 по 29.05.2018 (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004  № 44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягала в ненарахуванні та невиплаті індексації – різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 31.05.2018  по 31.12.2022 (включно);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити індексацію – різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 31 травня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004  № 44;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягали в визначенні розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018 – 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 – 2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 – 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 – 2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір такої допомоги, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,  161 цього Кодексу.

Частиною 1, 2  ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022,  внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України  викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Оскільки по 18.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України,  згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин на момент не застосовувалися, то в даному випадку строк позовної давності не застосовується до позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення за період 27.02.2018 по 18.07.2022 включно, до інших позовних вимог строк позовної давності застосовується.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Із врахуванням  виплати грошового забезпечення за місяць на наприкінці такого місяця (про інше позивачем суду не повідомлено), щомісячного характеру виплати, того, що її розмір відомий особі після отримання щомісяця, позивач мав дізнатись про порушення своїх прав щодо виплат за місяць наприкінці такого місяця.

Таким чином, позивач мав звернутись до суду із позовом стосовно позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по 31.12.2022 у наступні 3 місяці після відміни карантину, проте позивачем подано до суду відповідний позов лише 01.10.2024, тобто із пропуском 3-місячного строку.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У наданому суду клопотанні про поновлення строку звернення до суду викладено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України в умовах введення воєнного стану та це, на його думку, є підставою для поновлення вказаного строку.

При цьому, суд зауважує, що позивач не повідомив інформації та не надав відповідних доказів стосовно того, де проходив службу, на яких напрямках та у яких районах, які завдання виконував з серпня 2022 року по день звернення до суду, що могло б чинити перешкоду у зверненні до суду в цей період та бути підставою визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

В постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд також вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Таким чином, станом на тепер суд позбавлений можливості поновити позивачу строк звернення до суду через неповідомлення ним обставин, що унеможливили його своєчасне звернення до суду, зокрема, відомості про такі обставини, що тривати б у період пропуску строку звернення до суду та до часу такого звернення.

Суд зауважує, що позивач звертався до відповідачів із запитами стосовного спірного питання, водночас, вони датовані 07.09.2024.

Водночас, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів після  отримання відповідної виплати. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.    

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Так, зважаючи, що запити стосовно спірного питання позивачем здійснено лише 07.09.2024, то не можна вважати, що їх направлено у розумний строк з моменту отримання спірного грошового забезпечення та моменту, коли позивач мав дізнатись про порушення своїх прав.

Таким чином, наведені у клопотанні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду не є поважними.

Інших причин пропуску строку звернення до суду, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду позивач у поданому клопотанні не навів.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у  разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що згідно частини 1 статті 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене та керуючись ч. 1 ст. 169, ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                           У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу для усунення недоліків вказаної позовної заяви 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

          Суддя                                                                                  А.С. Михайлик