ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/533/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якій просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2023 по 16.11.2023 (включно);

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2023 по 16.11.2023 (включно).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.05.2023 №241-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення звільненого з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 16 травня 2023.

При виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні, зокрема: 26.04.2024 військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 360/1106/23 виплачено ОСОБА_1 заборгованість із грошового забезпечення у сумі 87366,67 грн, що підтверджується випискою по надходженням по кратці/рахунку АТ КБ «Приватбанк».

З урахуванням того, що відповідачем на час виключення ОСОБА_1 із списків частини повністю не проведено розрахунку при звільненні з військової служби, а виплачуючи заборгованість не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні, то позивач вважає, що набув право на пред`явлення вимоги до відповідача про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП у судовому порядку.

Позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2023 по 16.11.2023 (включно), а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне.

Позивач проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби, проте не виявив бажання продовжувати військову службу та на підставі рапорту був звільнений за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд пункту 3 частини 5 статті 26 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника загону від 14.05.2023 №241-ОС «Про особовий склад» був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження служби є 16.05.2023.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 360/1106/23 позивачу 26.04.2024 здійснено нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 87366,67 грн (військовий збір – 1330,46 грн.).

В подальшому, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №360/280/24 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2023 до 16.11.2023 у розмірі 296383,52 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Станом на день підготовки відзиву на адміністративний позов рішення у справі № 360/280/23 не набрало законної сили.

Приводом для звернення до суду є виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №360/1196/23 та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №360/1221/23.

Відповідач зазначив, що як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлений один й той самий період – 17.05.2023 до 16.11.2023 (включно).

Звертаючись до суду із позовами щодо стягнення коштів (в даному випадку позивач подав 4 позови (360/1196/23, 360/1221/23, 360/1106/23, 360/539/24)) позивачу достеменно відомо, що розрахунок буде проведений за кожним рішенням суду окремо в залежності від дати прийняття рішення, відповідно у нього виникне право на звернення до суду із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні. Також, позивачу достеменно відомо, що не може бути «декілька» днів фактичного розрахунку (за різними рішеннями суду). Відтак, вказане свідчить про недобросовісну поведінку позивача щодо звернення з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за результатами розгляду кожного позову окремо. На думку відповідача, днем фактичного розрахунку – є день, коли позивач отримає кошти за останнім рішенням суду в рамках всіх позовів поданих до військової частини НОМЕР_1 . Проте в даному випадку, позивач самостійно визначив день фактичного розрахунку в рамках розгляду справи 360/280/24.

Так, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період за період з 17.05.2023 до 16.11.2023, що дорівнює 183 календарних дня. З урахуванням положень статті 117 КЗпП України виходить, що період стягнення середнього заробітку має бути з 17.05.2023 (наступний день після звільнення) по 26.04.2024 (день фактичного розрахунку), проте вказаний період має бути обмежений шістьма місяцями, тобто 183 дня. Таким чином, сукупна кількість календарних днів за період з 28.06.2023 по 26.04.2024, в межах 6 місячного обмеження становить 183 календарний день. Відповідно до довідки про доходи розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 1057,49 грн.

Відповідач вважає, що твердження представника позивача щодо необхідності здійснити розрахунок середньоденного заробітку з урахуванням здійсненого перерахунку грошового забезпечення є неприйнятними.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 09 липня 2024 року зупинено провадження у справі №360/533/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №360/280/24 за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі за адміністративним позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.01.2023.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.05.2023 № 241-ОС «Про особовий склад» позивача звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) у запас без права носіння військової форми одягу.

За даними КП «ДСС»  рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 в адміністративній справі №360/1106/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На виконання рішення  Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 в адміністративній справі №360/1106/23 позивачу всього нараховано  88697,13 грн  26.04.2024 та 27.04.2024 перераховано на особистий рахунок вище зазначенні кошти.

В подальшому, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 в адміністративній справі №360/1196/23, яке набрало законної сили 23.01.2024, задоволено позов та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2023 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 № 24-АГ«Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Також, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 в адміністративній справі № 360/1221/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, задоволено частково позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 16 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 16 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

В матеріалах справи наявний розрахунок доплати грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 в адміністративній справі №360/1221/23.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 12.01.2024, яким просив відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Листом від 17.02.2024 № 09/1706-24-Вих відповідачем надано розрахунок доплати грошового забезпечення та повідомлено про відсутність кошторисних призначень для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Також,  даними КП «ДСС» підтверджено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 в адміністративній справі № 360/280/24 позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2023 до 16.11.2023 у розмірі 296383,52 грн (двісті дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят три гривні 52 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2371,07 грн (дві тисячі триста сімдесят одна гривня 7 копійок).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 360/280/24 - залишено без задоволення. а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 360/280/24 залишено без змін.

Предметом спору адміністративної справи №360/533/24 є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2023 по 16.11.2023 (включно).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції на час виключення позивача зі списків особового складу) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, передбачений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі – Положення).

Відповідно до п.п. 222, 223 Положення, після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Отже, при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.

Суд враховує, що за приписами частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд наголошу, що зміни у статті 116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, але за період не більше ніж за шість місяців.

Суд акцентує увагу на тому, що стягнення з уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до державних гарантій.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 в адміністративній справі № 360/280/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024  стягнуто ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2023 до 16.11.2023 у розмірі 296383,52 грн (двісті дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят три гривні 52 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Тобто, позивачем вже реалізовано у справі № 360/280/24 отримання від відповідача грошової компенсації у вигляді середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2023 по 16.11.2023 (включно).

Суд вважає за доречне вказати, що повторне застосування такої санкції не допускається, оскільки середній заробіток за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а тому, відповідача вже притягнуто до фінансової відповідальності за такі дії.

Як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд     

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.   

Суддя                                                             Н.М. Басова