Судове рішення #1439248200

       

УХВАЛА

07 жовтня 2024 року                                                                   Справа №160/26319/24


Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2019 року по 10 серпня 2024 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2019 по 10.08.2024 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2019 роки за період з 29.07.2019 року по день фактичної виплати включно за весь час затримки виплати.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3, п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього  Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями  160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Пунктом 2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

За приписами ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у позові позивачем не зазначено місце свого проживання чи перебування та поштовий індекс, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, на підтвердження місця перебування / проживання позивача до позову не додано копії паспорта, довідки про місце реєстрації позивача, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем правил підсудності, що є порушенням ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України та не відповідає ст.ст.25, 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, як свідчить зміст позовної заяви, предметом його спору є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2019 року по 10 серпня 2024 року включно згідно ст.117 КЗпП України.

Зі змісту доданих до позову документів вбачається, що виплата індексації позивачеві була проведена 11.08.2024р., а відповідно позивач мав звернутися з цим позовом до суду у строк з 12.08.2024р. по 12.09.2024р. включно, проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 01.10.2024р. (згідно відомостей з системи "Електронний суд"), тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації не є заробітною платою, а тому норми ч.2 ст.233 КЗпП України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, про що свідчить і правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16, постанові Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №806/1989/17.

Окрім того, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

Отже, строк звернення до суду у цій справі повинен обчислюватись з дня проведення остаточного розрахунку.

Дані висновки узгоджуються із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 18.01.2023р. у справі №280/3941/22.

Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення встановлені ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (місячний строк звернення з моменту надходження індексації на рахунок позивача).

Тобто, у даному випадку днем надходження індексації на рахунок позивача є 11.08.2024р. (згідно виписки банку), а відповідно, початок відліку місячного строку звернення розпочався для позивача з 12.08.2024р. і закінчився 12.09.2024р. згідно ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та не додано доказів поважності причин його пропуску, в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому місця проживання чи перебування та поштовий індекс позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів на підтвердження місця перебування / проживання позивача (копії паспорта, довідки про місце реєстрації позивача), у відповідності до вимог ст.25, ч.4 ст.161, ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.2 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити  без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом  надання  до канцелярії суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому місця проживання чи перебування та поштовий індекс позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів на підтвердження місця перебування / проживання позивача (копії паспорта, довідки про місце реєстрації позивача), у відповідності до вимог ст.25, ч.4 ст.161, ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити  позивачеві,  що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України,  позовна заява повертається, якщо  позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду  не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України  та  набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.


Суддя                                                                                 С.О. Конєва



                                                                                            




                                                                                              


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація