Справа  № 2-а-1381/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              6 квітня  2011 року Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Глущенко Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду в місті Ромни про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов’язання нарахувати і виплатити суму підвищення до пенсій «Дітям війни»

        в с т  а н о в и л а:

          Позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивувала тим, що  з 1 серпня 2009р  їй не в повному обсязі виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині війни, що передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй вказану допомогу з 1 серпня 2009р. по день ухвалення рішення у справі.

          Позивач просила справу слухати без її участі.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував відсутністю коштів для цих виплат та відсутністю порядку і підстав для їх виплати, а також зазначав, що позивачу вказану допомогу виплачено по 14 серпня 2009р.  Просив в позові відмовити, справу слухати без участі його представника.

          Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

          Суд, дослідивши подані сторонами докази, дійшов такого висновку.

          Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни. Вказана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення.

          Позивачеві з 15 серпня 2009р.  щомісячна соціальна допомога, як дитині війни,  виплачувалася у розмірі 10 % від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( 49 грн. 80 коп.), а не у розмірі 30 %, як встановлено ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Ця обставина визнана відповідачем в запереченні та підтверджується його довідкою від 23  лютого 2011р..

          Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»особі, яка є дитиною війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законами України «Про Державний бюджет на 2009 рік», «Про Державний бюджет на 2010 рік»та «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст. 6 Закону України «По соціальний захист дітей»не зупинено.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, відповідач з 15 серпня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка підлягає стягненню з 15 серпня 2009р. по 6 квітня 2011р. тобто по день прийняття постанови суду, з врахуванням вже проведених виплат.  .  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

           Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-          щодо призначення пенсії;

-          підготовки документів для її виплати;

-          забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.     

Тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Однак вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки вона просить зобов’язати здійснити перерахунок її пенсії з 1 серпня 2009р., а таке підвищення до пенсії їй виплачено станом на  14 серпня 2009р.    

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 159, 163, 186 КАС України, ст. 8, ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,    

п о с т  а н о в и л а:

          Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009р. з 15 серпня 2009р. по 31 грудня 2009р. з врахуванням проведених виплат за цей період, за 2010 рік з 1 січня 2010р. по 31 грудня 2010 року, з врахуванням проведених виплат у 2010році,  та з 1 січня 2011р. по 6 квітня 2011 року з врахуванням проведених виплат у 2011році.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, а суб’єктом владних повноважень –з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання ним повідомлення про можливість отримання копії постанови суду, з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

          Суддя   - підпис -

          Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Є. Д. Глущенко