Справа № 2-433/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

30 березня 2011 року    Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                  головуючого –судді  Прокудіної Н.Г.

при секретарі – Бузовій Т.І.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання   договору  позики удаваним правочином та визначення його договором про спільну діяльність, -  

                                                 В С Т А Н О В И В:

        Позивач звернувся до суду з позовом та свої вимоги мотивує тим, що 12 лютого 2008р. було нотаріально посвідчено Договір позики, щодо передачі відповідачем у власність позичальникові грошей в сумі 20 200 грн.00коп., що за курсом НБУ становить еквівалент 4000 доларів  США.

Згідно абзацу 2 п. 1 Договору позики, передачу грошей було здійснено до підписання цього договору позики. Ні розписки ні іншого боргового документу не складалось.

Проте, фактично відповідач не передавав у борг позивачу  дану сума грошей, а договір позики було складено для врегулювання між сторонами  інших відносин, а саме у 2008 році  сторони жили в одному будинку в АДРЕСА_1.

Відповідач скаржився позивачці як сусідці, що немає роботи, проте має кошти, посвідчення і досвід водія, а також бажання займатися перевезенням вантажів з метою отримання прибутку.

Водночас відповідач стверджував, що наявна у нього сума коштів близько 20 тис. грн. недостатня для купівлі автомобілю, а кредит банк йому не оформить.

В зв'язку з цим, відповідач систематично пропонував позивачці взяти його кошти, як перший внесок по кредиту для купівлі вантажного автомобілю в кредит, після чого взяти його на роботу водієм та спільно вести господарську діяльність.

Після тривалих вмовлянь, у лютому 2008 року, між Позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість щодо ведення спільної господарської діяльності, яка полягала в спільному зайнятті перевезенням вантажів і купівля для них цілей автомобілю в кредит.

Сторони домовились, що відповідач надає для спільної діяльності свої кошти в сумі 20 200грн. 00 копійок, які підуть на перший внесок для оформлення кредиту на автомобіль та на витрати пов'язані з оформленням кредиту (комісійні банку, нотаріальні послуги тощо) і з купівлею автомобілю та його постановкою в ДАІ. Додатково відповідач надає свої навички та вміння водія автомобіля.

З свого боку, позивач використовуючи свою незаплямовану кредитну історію (ділову репутацію) приватного підприємця - оформлює на себе кредитний договір з банком для купівлі автомобіля, а після його купівлі, як приватний підприємець бере на роботу відповідача в якості водія купленого автомобіля.

Після цього сторони мали намір вести подальшу спільну господарську діяльність спрямовану на отримання прибутку. В зв'язку з тим, що для офіційного оформлення договору про спільну діяльність необхідно багато часу та додаткові витрати, між  ними було досягнуто усної домовленості про ведення спільної господарської діяльності. Водночас, відповідач вимагав гарантій виконання договору про спільну діяльність, яким мав бути удаваний договір позики. Відповідач переконував позивачку, що ніяких наслідків для неї удаваний Договір позики не матиме, так як фактично він необхідний лише для врегулювання спільної господарської діяльності і забезпечення належного виконання сторонами досягнутих домовленостей. Під впливом переконань та довіряючи відповідачу, позивачка погодилась піти до нотаріуса та підписати удаваний Договір позики від 12.02.2008р., фактично для приховування іншого договору про ведення спільної господарської діяльності між сторонами.  Дані факти підтверджуються подальшими діями позивача і відповідача так і складеними між ними документами, а саме.

29.02.2008р. - позивачка реалізуючи досягнуті з відповідачем домовленості спершу укладає з Філією «ТДЦ-АВТО»AT «Українська автомобільна корпорація»Договір №01/КТ від 29.02.2008р. на купівлю автомобілю ТАТА з оплатою через банківський кредит. 29.02.2008р. - Позивачка сплачує ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»кошти відповідача у сумі 11 230,00 грн. - як перший внесок за кредитом  - Позивач укладає з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»Кредитний договір №11/А-2008/037 від 07.03.2008р. для придбання автомобілю ТАТА LPT 613/58

07.03.2008р. - позивачка сплатила банку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»кошти відповідача у сумі 2 256,75 грн. як «Єдиноразові комісійні доходи від кредиту, обслуговування  клієнтів.

11.03.2008р. -  вони укладають безстроковий Трудовий договір №1026-08 від 11.03.2008р. за яким позивач оформлювала відповідача на роботу водієм.   Позивачка отримує від банку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»адресований нотаріусу ОСОБА_3 лист зі згодою на оформлення відповідачу довіреності на право керування автомобілем ТАТА LPT 613/58, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу.  

В подальшому сторони вели спільну діяльність - здійснювались перевезення вантажів, а отриманий прибуток розподілявся між собою, в тому числі для відповідача - заробітною платою.

Проте, обіцяних відповідачем надприбутків від перевезень не було. Значна конкуренція з великими перевізниками, початок фінансової кризи - зумовили зменшення вантажних перевезень і відповідне зменшення доходів. Левова їх частка уводила на погашення заборгованості по кредиту за авто.

Відповідач не погодився нести спільну відповідальність за кредит і 01.07.2008р. офіційно звільнився - про що є запис на трудовому договорі.

Спільна діяльність сторін була припинена, а кошти відповідача були повністю використані в ході такої спільної діяльності.

              Просить визнати удаваним правочином Договір позики укладений 12 лютого 2008року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та визначити його договором про спільну діяльність, стягнути з відповідача судові витрати.

               Представник позивача вимоги позивача підтримує.

               Відповідач не з’явився у судове засідання.

              Представник відповідача з позовом не згодна та пояснила, що  ОСОБА_2 , в той час, як стверджує ОСОБА_1 був безробітним, але з запису в трудовій книзі видно що  працював водієм на заводі «Сумсельмаш».

 Позивачка сама систематично пропонувала, а в подальшому наполягала на тому щоб  він свої заощадження дав  їй в безвідсоткову позику з поверненням їх через рік, а на знак подяки   пропонувала взяти   на новий автомобіль водієм.

Після тривалих вмовлянь 12 лютого 2008 року між позивачем та  ним був оформлений Договір позики на 4000 доларів США. Нотаріусом ОСОБА_3 на запитання чому сума вказана в гривнях, а не в тій валюті в якій позичається, була отримана відповідь, що з кожного договору береться держмито тому всі розрахунки проводяться в національній валюті.

Про ведення спільної господарської діяльності, яка полягала в спільному зайнятті перевезенням вантажів і купівлі для цих цілей автомобілю в кредит не було й мови.  

З поданих в позовній вимозі документів лише підтверджується що позивачка прийняла його на роботу. Позивачка не вміє керувати автомобілем, а  він - водій з 30-ти річним досвідом. Тому працівники Філій «Слобожанське РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ввдділення №11 м. Суми не заперечували проти оформлення довіреності на право керування автомобілем.  Позивачка наполягала на тому щоб  він звільнився з роботи, та переходив до неї, бо вона платитиме більше, запропонувала 20% від прибутку, так як за її розрахунками ця сума перевищувала його заробітню плату   на той час, однак платила менше, тому він запропонував позивачці розірвати Трудовий договір, вона погодилась.  27.10.2009 року подав позовну заяву про стягнення боргу, з  позивачки, до Зарічного районного суду м. Суми.  Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 20200 грн. та судові витрати.

      Суд, заслухав учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив, що 12 лютого 2008 року між позивачем та   відповідачем був оформлений Договір позики на  20 200 грн., що за курсом НБУ становить еквівалент 4000 доларів США,  посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3..

Згідно договору №01/КТ від 29.02.2008 року  позивачка (покупець) та АТ ’Українська автомобільна корпорація’ (продавець) уклали договір про те, що  продавець зобов’язується передати у власність покупця автомобіль, а покупець зобов’язується оплатити вартість.

Кредитний договір №  11/А-2008/037 від 07 березня 2008 року  був укладений на отримання  101070 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем, остання отримала вищезазначену суму.  

11 березня 2008 року був укладений трудовий договір ОСОБА_1 безстроково з ОСОБА_2, останній повинен виконувати роботу водія, а також ремонтні та інші роботи стосовно  вантажного автомобіля. З листа  філії «Слобожанське РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»ввдділення №11 м. Суми слідує, що не заперечували проти оформлення довіреності на право керування автомобілем відповідачем

01.07.2008 р. звільнено з роботи відповідача за згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

В Договорі позики чітко зазначено  «п. 6. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладаються сторонами їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину...».

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15.10.2010 року  стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  20 200 грн. за договором позики. Рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Доказів того, що між сторонами досягнута домовленість щодо ведення спільної господарської діяльності, яка полягала в спільному зайнятті перевезенням вантажів і купівля для них цілей автомобілю в кредит та те, що правочин  сторони вчинили з ціллю приховати тим самим інший правочин позивачем надано не було.  Тому необхідно в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись  ст. 235 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд, -  

                                                      ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 03 квітня 2011 року.

            Суддя