Справа № 2-а-162/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  07 квітня 2011  року                                                                                            смт. Комінтернівське

    Суддя Комінтернівського районного суду  Одеської області Барвенко В. К. розглянувши в порядку письмового провадження,  адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання  вчинити певні  дії, стягнення судового збору,   -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулась до суду  із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області, яким просить поновити  їй строк для звернення до  суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області  щодо відмови  у нарахуванні та виплати  їй підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2006 року  по теперішній час, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області протягом 5-ти днів з дня набрання судовим рішенням чинності, нарахувати  та виплатити  у повному обсязі їй  як дитині  війни  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді 30% надбавки  до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 по 31.12.2010 року, а також нараховувати і виплачувти 30% надбавку до пенсії їй як дитині війни  у повному обсязі  в подальшому.

     Також позивачка просить стягнути на її користь з Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області  усі  судові витрати  пов”язані з розглядом справи.

     Позивачка  подала  заяву про розгляд справи  у порядку письмового провадження.

     Відповідач у попереднє судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце час проведення  судового засідання, у зв’язку із чим слухання справи було відкладено.

     Разом із тим відповідач подав свої письмові заперечення, у яких  заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених  у запереченнях, та  надав суду письмову заяву про  розгляд  справи в порядку письмового провадження.

     Оцінивши достатність  зазначених позивачем фактичних обставин, за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення, суд приходить до висновку про можливість  розгляду справи у порядку письмового провадження  без проведення судового засідання.

      Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо,  а також достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову виходячи з наступного:

      Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-ІV дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) другої світової війни було менше вісімнадцяти років.

      Судом встановлено, що  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до категорії осіб, статус яких визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та є дитиною війни, про що свідчить  копія  паспорту громадянина України серії НОМЕР_1,  виданого 03.12.2001 року Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області /а. с. 4/,  копія пенсійного посвідчення,  виданого 17.06.2005 Управлінням Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області з відповідною відміткою статусу «дитина війни»/а. с. 5/.

      Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» дітям війни (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується з підвищенням у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

       Відповідно до  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Разом із тим, відповідно до п. 13. ст. 43 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 11, 21, 42 цього Закону, спрямовуються  на виплату пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

       Відповідно до  ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються в повному обсязі за рахунок власних надходжень  Пенсійного фонду України.        

       Нормами  п. 11. ст. 37 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», п. 10. ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2009 рік», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України  здійснюються дотації Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

      Зазначеними нормами законодавцем по –іншому врегульоване питання щодо фінансування забезпечення такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Виходячи з принципу дій норм права у часі, суд вважає,  що оскільки  зазначені норми матеріального права прийняті законодавцем пізніше, то вони мають пріоритет над нормою, закладеною законодавцем у  ст. 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     У зв’язку із цим, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України, як  на підставу неможливості  проведення  відповідних підвищень до пенсій, оскільки бюджетне призначення платежів здійснюються  законодавцем щорічно саме через норми законів України  про Державний бюджет  на  відповідний рік,  і законодавчо  закріплено щорічне фінансування з Державного бюджету  відповідних виплат   пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

     Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в новій редакції затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 2008/14899 «Про внесення змін до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах,  управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям  у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються  за рахунок коштів Фонду  та інших джерел.

     Таким чином, суд приходить до обгрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

     Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна  пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

     Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення  розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

     Виходячи  з наведених норм діючого законодавства на теперішній час відсутній механізм вирахування  мінімальної  пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватись  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

     Свою позицію з цього приводу  висловив Конституційний Суд України  у справі № 27-у/2009 від 19.05.2009, зазначивши на наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і заповнення цієї прогалини  має бути здійснено законодавцем.

    Виходячи із принципу аналогії закону,  у зв’язку із відсутність закону, який регулює виниклі між сторонами правовідносини,  відповідно до  ч. 7 ст. 9 КАС України для врегулювання виниклих правовідносин суд  застосовує закон, який регулює подібні правовідносини,  а саме  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому що положення цієї норми не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

     Тому, суд  вважає необгрунтованою позицію відповідача щодо неможливості застосування положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до виниклих правовідносин.

     Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Основного Закону).

     Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону).

     Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України (стаття 19 Основного Закону).

      Звернення  до  адміністративного  суду  для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції  України  гарантується.  

     Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 02 квітня 2006 року, п. 17 ст. 77 виключений, а ст.110 Закону викладена у новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006 році Кабінет Міністрів України не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивача щодо нарахування за 2006 рік недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни задоволенню не підлягають.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       З ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.     

       Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09 липня 2007 р., у 2008 році – з 22 травня 2008 р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 р. до 31  грудня 2007 р., за 2008 рік –з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а з 01.01.2009 по  теперішній час положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.

       Відповідно у 2007 році у період з 01 січня 2007 р. до 08 липня 2007 р. та у 2008 році – з 01 січня 2008 р. до 21 травня 2008 р. положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та також підлягали безумовному виконанню, у зв’язку із чим вимоги позивача у вказані періоди часу не можуть бути задоволені.

       Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

        З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України від 19 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

        Відповідно до ч. 2. ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України (в редакції Закону  від 07.07.2010 № 2453-VI) або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

        Позивачка звернулась до суду з позовом 10 січня 2011 року, у зв’язку із чим позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 10 липня 2010 року заявлені з пропуском строку звернення до суду.

        Вирішуючи  питання поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, суд враховує, що  відповідач просив  залишити позов без задоволення, оскільки строк звернення до суду пропущений позивачем без поважної причини.

         Дослідивши  пояснення позивачки в частині вимог про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, суд не вважає поважною причиною пропуску строку посилання  позивачки на свою юридичну необізнаність, інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду із позовом позивачка суду не навіла, а тому пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22.05.2008 року по 09.07.2010 року.

        Таким чином, суд дійшов висновку, що порушенні права позивача мають бути відновлені за період з 10 липня 2010 по 31 грудня 2010 року шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

       Вирішуючи питання  позовних вимог в частині  визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області  щодо відмови  у виплаті  позивачу підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни, суд виходить з того, що позивач мав право на здійснення відповідачем перерахунку підвищення до належної йому до виплати пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік –з 09 липня 2007 р. до 31  грудня 2007 р., за 2008 рік –з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., і з 01.01.2009  по 31 грудня 2010 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.

        Виходячи із того, що  відповідачем не було виконано Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,  а з 01 січня 2009 по 31 грудня 2010 року не  виконано положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року, то така бездіяльність відповідача є протиправною.

        Однак, суд вважає, що оскільки  позивачем пропущений строк  на звернення до суду, то позовні вимоги в частині визнання бездіяльності  відповідача щодо відмови  у виплаті  позивачу підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни, підлягають задоволенню за період з 10 липня 2010 по  31 грудня 2010 року.

        Оскільки відповідно до ст. 6 КАС України  право на звернення до адміністративного суду за захистом має  кожна особа,  в порядку передбаченому цим Кодексом, якщо вважає що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені його права, свободи чи інтереси,  суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що захисту підлягають вже порушені  права особи, а спори на майбутнє  суд не вправі вирішувати.

       Таким чином,  суд вважає необгрунтованою вимогу позивача щодо зобов’язання  відповідача здійснювати  певні дії  на користь позивача у майбутньому.

        Вирішуючи питання  позовних вимог щодо розподілу  судових витрат суд виходить з того, що  у відповідності до  п. 1. ст. 94 КАС України  в  тому разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України. Разом із тим, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у відповідності  задоволеним вимогам.    

        Оскільки  позивач не заявляв вимог про стягнення судових витрат з  Державного бюджету України, а просив стягнути витрати з відповідача,  не уточнював заявлених позовних вимог, суд, з урахуванням  положення ст. 94 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  вимог позивача в цій частині.              

        Враховуючи наведене, керуючись  ст. ст. 19, 22, 55, 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Рішенням Конституційного Суду України  від 19.05.2009 № 27-у/2009,  ст. ст. ст. ст. 6, 7, 8, 9, ч. 2. ст. 11, 12, 17, 18, 94, 99, 100, 167, 183-2, 185, 186  КАС України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ч.  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», п. 13. ст. 43 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 88 Закону України «Про Державний  бюджет України на 2007 рік», п. 11. ст. 37 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», п. 10. ст.34 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2009 рік», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»,  - суддя,   -

ПОСТАНОВИВ:

   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі  Одеської області задовольнити частково.

   Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі  Одеської області щодо відмови  у нарахуванні та виплаті  ОСОБА_1 підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни за період з  10 липня 2010 року до  31 грудня 2010 року включно.

   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області нарахувати та виплатити  ОСОБА_1, у повному обсязі їй,  як дитині  війни,  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді 30% надбавки  до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

    В решті позовних вимог  відмовити.

    Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

    У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його   не   скасовано,  набирає  законної  сили  після  повернення апеляційної скарги,  відмови у відкритті апеляційного  провадження або  набрання  законної  сили  рішенням за наслідками апеляційного провадження.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом  десяти днів з часу отримання копії постанови через Комінтернівський районний суд Одеської області. Одночасно копія апеляційної скарги направляється  особою, яка її подає до  Одеського апеляційного  адміністративного суду.

      Суддя: