Справа № 2-а-853/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          08.04.2011 року

Суддя Франківського районного суду м.Львова- Мікула О.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст.183-2  КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни»за період з 01.09.2010 року по 01.04.2011 року, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій  щодо невиплати належної щомісячної допомоги «дитині війни», зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни” за період з 01.09.2010 року по 01.04.2011 року в розмірі 1193,10 грн., а також в подальшому здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”. Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2010р. та за період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. їй не виплачувалася, чим було порушено її право на отримання такої щомісячної соціальної допомоги. Просить позов задоволити.

Представник відповідача на адресу суду направив письмові заперечення, згідно з якими проти позову заперечив, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що оспорювана позивачем надбавка за період з вересня 2010 року по квітень 2011 року виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2010р. не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет на 2010р.».

Також дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2011р. не була зупинена чи обмежена Законом України «про Державний бюджет на 2011р.».

Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року, та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за вказаний період.

Оскільки визначення розміру такої надбавки до пенсії  покладається на відповідача, тому суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості  по цій доплаті за вказаний, яку визначає позивач, а тому в цій частині у позові слід відмовити і покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У частині позовних вимог щодо зобов’язання надалі нараховувати та виплачувати щомісячну державну щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни», передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»слід відмовити і не може братись судом до уваги, оскільки відповідно до положень ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161-162, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо ненарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за виключенням нарахованих і сплачених позивачу сум.

В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

          На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

          Суддя                                                                                                               Мікула  О.І.