Справа № 2-466/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" березня 2011 р. Дзержинський районний суд в складі:

головуючого Грищенко Н.  М.

при секретарі Желдак О. В.,  при секретарі                                                      Желдак О.В.

за участі представника позивачки                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного  акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  в особі Криворізького відділення  Харківської обласної філії про визнання частково недійсним  договору кредиту на споживчі цілі,  -

В  с т а н о в и в:

           ОСОБА_2 01 листопада 2010 року звернулася до суду з позовом до Публічного  акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  в особі Криворізького відділення  Харківської обласної філії про визнання частково недійсним  договору кредиту на споживчі цілі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що 17.11.2005 р. між нею та  АКБ «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк»)  було укладено  договір кредиту, відповідно до якого вона отримала кредит  в сумі 25000,00 доларів США. Відповідно умов договору вона взяла на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів у році. Однак, тепер вона не згодна з розрахунком на 360 днів в році, оскільки з 04.10.1582 року світ, замість старого юліанського календаря користується григоріанським календарем. Згідно  цього  календарю земний рік становить 365,2425 діб, але відповідач   взяв нараховувати  проценти виходячи з 360 днів на рік. Різниця в платежах за 1 календарний день складає 11,90 доларів США, в цілому за 1 рік переплата  за користування кредитом складає 4343,50 доларів США.

На підставі викладеного, позивачка просить суд визнати недійсним   п.2.4. кредитного договору від 17.11.2005 року за № 120/669-ПК/603.

Позовні вимоги в судовому засіданні представник позивачки підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов,  посилаючись на те, що відповідачем при укладенні кредитного договору  було  взято нарахування процентів виходячи  з розрахунку 360 днів на рік, а не 365, як це має бути. Таким чином, вона  вважає, що відповідач протиправно нав'язав позивачці платіж за користування кредитними коштами, який ґрунтується на несправедливому розрахунку.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні присутня не була, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

          Представник позивачки - ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному обсязі підтримує позовні вимоги позивачки ОСОБА_2, та підтвердив обставини, вказані в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, відповідно до якого визнати частково недійсним Договір кредиту № 120/669 –ПК/603 від 17.11.2005 р. у частині редакції п. 2.4  цього правочину, а саме викласти його у новій редакції: «Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті Кредиту в останній робочий день місяця без урахування  останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку 365 календарних днів на рік».

Представник відповідача Іванченко О.П, яка була присутня в судовому засіданні при розгляді справи, ( але не була присутня в судових дебатах ) позовні вимоги позивача не визнавала. Надала до суду письмові пояснення та посилається на те, що відповідно до ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами НБУ та угодами між клієнтом і банком. Вказаний кредитний договір  позивачка уклала з банком на добровільних засадах, в насідок підписання договору взяла на себе зобов”язання, щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Звернувшись з позовом до суду, позивачка порушує ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що  зобов’язання має бути виконуватися належним чином відповідно умов договору. Крім того, зазначила те, що відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У порушення цього позивачкою не надано суду жодних доказів, які б підтверджували недійсність п.2.4. Кредитного договору. З урахування викладеного просила суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що в задоволення позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 17 листопада 2005 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 120/669-ПК/603. Згідно  договіру банк   надав, а позивачка отримала кредит  в сумі 25000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних з терміном погашення заборгованості до 16.11.2012 р. на умовах, визначених договором кредиту (а.с. 14,15).

Згідно п. 3.3.7. кредитного договору позивачка зобов'язалася перед банком сплачувати проценти за користування кредитом в порядку визначено п.п. 2.4,2.5 цього договору.  

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та законодавства України.

Як передбачено ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.   

 Істотними умовами договору є умови про предмет договору,  умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.   

 Суд вважає, що сторони при укладенні оспорюваного кредитного договору погодили всі істотні умови цього договору: і про предмет договору, і про умови кредитування, і про права та обов’язки сторін, і щодо відповідальності сторін; договір підписано обома сторонами, що свідчить про те, що вони були згодні з його умовами.   

Відповідно до ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами НБУ та угодами між клієнтом і банком.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах встановлених договором.

Пунктом 2.4. кредитного договору   передбачено порядок нарахування відсотків за користування кредитом з розрахунку факт360 днів, де  фактична кількість днів у місяці, а 360- умовна кількість днів у році, яка погоджена сторонами для розрахунку відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до Постанови Правління НБУ „Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банку" від 18.06.2003р. № 255, розділ III, глава І п.16 умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку тощо), а також неустойка у разі порушення боржником зобов'язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України, у тому числі нормативно - правових актів НБУ. Пунктом 1.18 вищезазначеної постанови передбачено, що для обрахування процентних доходів і витрат застосовується такий метод визначення кількості днів, як факт 360 який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно у році 360 днів, що й було передбачено в п. 2.4 спірного договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, як є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1  ст.628 ЦК  України).

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_2 при укладенні договору ознайомилася з умовами кредитування, у разі не згоди з умовами договору могла відмовитися від його укладення, мала право   взяти кредит в іншій фінансовій установі, чого вона не зробила, що свідчить про те, що її влаштовували запропоновані банком умови кредитування.   

Судом також враховуються ті обставини, що ОСОБА_2 після укладення кредитного договору не звернулася до суду з вимогами про внесення змін до нього, а подала   позов    майже через  6 років.   

           Керуючись Законом України «Про банки та банківську діяльність»,  ст.ст. 526, 627, 628,  629, 638, 1054  ЦК України, ст.ст.3, 10,11, 27, 60, 86, 88, 212 -215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного  акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  в особі Криворізького відділення  Харківської обласної філії про визнання частково недійсним  договору кредиту на споживчі цілі – відмовити в повному обсязі.

            Рішення може бути оскаржене   в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рога шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя:Н. М. Грищенко