П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАІНИ

                                                                                          № 2а-0827-48/11

13 січня 2011 року                                                                            м. Запоріжжя

          Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

                                    головуючого  судді                             Зарютіна П.В.,

                                    при секретарі                                      Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Багмут Миколи Вікторовича про визнання недійсною, скасування стягнення у справі про адміністративне правопорушення та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що постановою відповідача від 21.10.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено штраф. Позивач зазначає, що вказаного правопорушення він не скоював. Позивач просить суд про визнання недійсною постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування стягнення у справі про адміністративне правопорушення та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні   позивач ОСОБА_1 на позові наполіг за вказаними в ньому підставами, а відповідач не явився, проте просив справу слухати без його участі і своїми письмовими поясненнями заперечив на позов, вказуючи на те, що винуватість позивача у скоєному правопорушенні є доведенною, про що подав докази.   

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані у справі докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 21.10.2010 року о 14 годині 57 хвилин на 323 км а/д Харків-Сімферополь позивач, керуючи автомобілем RY», держномер НОМЕР_1, порушив правила проїзду перехрестя, рухався по другорядній дорозі, не надав перевагу автомобілю, який рухався по головній дорозі, чи порушив п. 16.11. ПДР України.  

Такі обставини скоєного позивачем правопорушення вбачаються із оскаржуваної постанови відповідача та з протоколу про адміністративне правопорушення позивача від 21.10.2010 року.

Названою постановою відповідачем на позивача було накладено 425 гривень штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.    

З пояснень позивача за позовом вбачається, що зазначеного правопорушення він не скоював.

Вимогами ч.2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач на обґрунтування правомірності винесеної ним постанови послався на свої пояснення, на протокол про адміністративне правопорушення позивача від 21.10.2010 року, на письмові пояснення ОСОБА_3, і такі докази узгоджуються між собою.

Натомість суд критично оцінює пояснення позивача у судовому засіданні щодо відсутності у діях позивача складу вищевказаного правопорушення та щодо незаконного відібрання пояснень від свідка ОСОБА_3, оскільки позивач прямо зацікавлений у результатах розгляду справи, та його пояснення суперечать вищевказаним доказам, яким у суду немає підстав не довіряти.

Посилання позивача на наявність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з його боку клопотань про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення позивача від 21.10.2010 року, який містить підпис позивача про ознайомлення з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та в якому немає ні застережень позивача щодо необхідності у наданні юридичної допомоги, ні клопотань про допит свідків.    

Крім того, за вимогами ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою статті 122 КУпАП.

З матеріалів справи та відповідно до зазначених вимог вбачається, що орган внутрішніх справ в особі УДАІ ГУМВС України в області за законом має право уповноважувати працівників ДАІ розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, з досліджених протоколу та постанови вбачається, що саме інспектор-відповідач був уповноважений розглядати справу про адміністративні правопорушення відносно позивача і накладати адміністративне стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення в порядку ст. 122 ч.2 КУпАП, і оскаржувана постанова не підлягає  скасуванню, а позов - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись «Правилами дорожнього руху», затвердженими Постановою  Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, Законом України “Про дорожній рух”, ст.ст. 222, 228, 256, 283, 284, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Багмут Миколи Вікторовича про визнання недійсною постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування стягнення у справі про адміністративне правопорушення та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                          П.В. Зарютін