< Текст > < Позивач > < Відповідач > < Третя особа > < назва суду > < Суд-місто >  < Рішення >

Справа № 2-а-177/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 березня 2011 року                       Суддя Мелітопольського  міськрайонного суду  Запорізької області  Горбачова Ю.В.  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі в Запорізькій області по справі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,                                            

В С Т А Н О В И В:

        Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі в Запорізькій області в якому просить відновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду за період з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2007 року, визнати противоправним рішення відповідача про відмову у призначенні підвищення до пенсії та виплаті недоплаченої щомісячної допомоги. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплати на її користь не виплачену своєчасно щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 01 лютого 2009 року.  

При цьому позивачка посилається на те, що вона відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни і їй з 01 січня 2006 року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  Але їй соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007 рік” було зупинено дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Та, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. В 2008 році позивачці частково виплачувалась соціальна допомога в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Таким чином, їй не доплачено соціальну допомогу за 2008 рік в розмірі 1158 грн. 60 коп., а за перший  квартал  та січень 2009 року  в розмірі 3991 грн.50 коп.  З урахуванням цього позивачка просить зобов’язати   відповідача  нарахувати та  виплатити їй недоплачену  соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 01 лютого 2009 року, а також зобов’язати відповідача прийняти рішення  про подальше  призначення  та  виплату їй  щомісячної державної соціальної  допомоги, обчислюючи її  з урахуванням  підвищення  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»з 01.06.2009 року.  Крім того, позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом за період з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2007 року  посилаючись на те, що вона не могла звернутись раніше до суду з позовом в зв'язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати її ніхто не повідомив. Її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України, позивачка дізналася про порушення її законних прав та інтересів.

До суду позивачка не з'явилася, надавши  заяву  про розгляд справи за  її   відсутності, на позові наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, надавши заперечення по справі та заяву про розгляд справи за   його відсутності, позов не визнав, пославшись в письмових запереченнях на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган та з яких джерел повинен призначати 30% доплату до пенсії. З 01 січня 2008 року питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Крім того, відповідач  вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до вказаної категорії осіб, що підтверджується посвідченням   НОМЕР_1.

Відповідно до ст.6 цього Закону позивачка має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2006-2007 роках вищевказана соціальна допомога позивачці взагалі не виплачувалась, а з 01 січня  2008  року  їй виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

          Згідно вимог ст.99 КАС України (чинний  на  день  подачі  позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається  без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачка не надала  доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин.  Не можна визнати поважною ту причину, що позивачку не повідомили про належні їй,  як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення свого права. Позивачка  мала можливість своєчасно  дізнатися про це із засобів масової інформації,  рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів.  Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи що на  даний  час  справа  розглядається  Мелітопольськім  міськрайонним  судом  після  скасування  апеляційною  інстанцією раніше  прийнятого рішення та  на момент звернення до суду позивачки строк позовної давнини становив один рік,  позовні вимоги слід розглядати  по суті лише в межах  річного строку, що  передував  зверненню  позивачки до  суду з  цим  позовом, а  саме  з 20 березня  2008 року. В задоволенні  вимоги про поновлення пропущеного строку  слід відмовити.

Взагалі право позивачки на отримання соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  відповідачем не оспорюється.

        При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри  надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються.  Оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

І тому, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” щодо зміни розміру щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України.

До набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, підстави для перерахунку підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни, за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відсутні, оскільки зазначене рішення не має зворотної сили. Таким  чином,  у період  з  20 березня  2008 року по 21 травня 2008 року  дії  відповідача  щодо  виплати  позивачці  державної  допомоги  як «дитині  війни» у  розмірі  10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  суд вважає законними.

           Разом  з тим,  судом  встановлено, що з 22 травня 2008 року відповідач  продовжував виплачувати  позивачці,  як «дитині  війни», підвищення до пенсії  в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а  тому  його дії  у  період з 22 травня  2008 року по  31 грудня 2008 року є протиправними та  вимоги  позивачки  про зобов’язання  відповідача   нарахувати  та  виплатити їй  державну  допомогу у  розмірі  30% у  вказаний  період  є обґрунтованими,  законними та такими, що  підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи пріоритет закону над підзаконним нормативним актом, суд не бере до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З 01 січня 2009 року по  01 лютого 2009 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не змінювався і розмір підвищення до пенсії не коригувався ніякими законодавчими актами, тому  у  цей  період  відповідач  повинен перерахувати  та  виплатити  позивачці  соціальну  допомогу як «дитині  війни»відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 та 2010 роках), згідно  якої особам, які  мають статус «дітей  війни», пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2009 року.

В позові про нарахування соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 20 березня 2008 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

При нарахуванні суми соціальної допомоги позивачу слід приймати до уваги мінімальну пенсію за віком,  яка  визначена  відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування».

Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, нарахування та виплата позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України в  м.Мелітополі Запорізької області.

Позивачка також просить визнати протиправним рішення Управління  Пенсійного фонду  України  в м. Мелітополі  про  відмову  у призначенні їй підвищення до  пенсії відповідно  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни». Однак,   судом встановлено, що  ніякі рішення щодо  відмови  у призначенні  позивачці  підвищення до пенсії відповідачем не приймалися, тому ці вимоги позивачки є безпідставними.     Фактично, як вбачається з  викладених в позові  фактів, позивачка оскаржує  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі  Запорізької області позивачці з 22 травня 2008 року по31 грудня 2008 року та с 01 січня 2009 року по 01 лютого 2009 року фактично відмовлено в нарахуванні та виплаті, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щомісячної державної соціальної допомоги, в повному  обсязі, а саме,  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а нараховується та  виплачується   допомога  лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що підтверджується відповідачем.  Ніяких дій щодо нарахування та  виплати  позивачці  щомісячної державної соціальної допомоги у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  відповідачем  не  приймалося.

Таким чином, суд вважає зазначену бездіяльність відповідача протиправною, а тому права позивачки підлягають захисту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 161, 162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд

    ПОСТАНОВИВ:

       В поновленні  строку на звернення до суду з адміністративним позовом  ОСОБА_1 відмовити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у  м.  Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року  по 01 лютого 2009 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з  22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року  по  01 лютого 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від  18 листопада 2004 року та  ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування», за відрахуванням  раніше виплаченої суми соціальної  допомоги за  цей  період.

        Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

      Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя