Справа № 22-а - 2265/ 2007р                                           Головуючий 1 інстанції - Садовський К.С.

Категорія - про визнання приміщень                                                          Доповідач - Кісь П.В.

підсобними                                             

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 квітня 2007 року.                                            Судова колегія судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Кіся П.В., суддів колегії - Кругової С.С., Пилипчик Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 16.02.2007 р.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання приміщень підсобними, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова і ухвалити нове і передати справу до того ж суду на новий розгляд у іншому складі.(а.с.121-123).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2007 р. у задоволенні позову відмовлено, (а.с.115,116).

Обґрунтовуючи скаргу, апелянти посилаються на порушення норм процесуального і матеріального права. У якості порушення норм процесуального права вказують на те, що суд, на їх думку, розглянув фактично іншу позовну вимогу, яка ними на розгляд суду не ставилась.

Так, вони у своєму позові просили визнати приміщення 7-1, 7-2 і 7-3 житлового будинку АДРЕСА_1 підсобними і зобов'язати Харківську міську раду виключити ці приміщення з житлового фонду та анулювати право власності міської ради на квартиру №7, але суд, необгрунтовано вбачив у їх позові вимоги про переведення вказаних приміщень з житлового в нежитловий фонд. Також вказують, що суд, порушив вимоги п.1 ст.11 ЦПК України, не задовольнивши їх клопотання про виклик судового експерта.

У якості порушень норм матеріального права апелянти посилаються на застосування судом рішення Харківської міської ради №572 від 04.06.2003 p., яке не підлягає, на їх думку, застосуванню при вирішенні справи, оскільки не регулює спірні правовідносини. Крім того, суд послався на рішення, яке відсутнє в матеріалах справи. Апелянти зазначають, що вказані ними приміщення є підсобними, не можуть існувати як самостійні об'єкти права власності, Вони є складовою частиною жилих або нежилих приміщень і, відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передаються у власність квартиронаймачів та окремої приватизації не підлягають.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та позовної заяви, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з нормою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 10 і 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачами не доведено порушення їх прав та наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку вчиняти зазначені у позовній заяві дії.

2 

Розглядаючи справу на засадах змагальності та в межах заявлених вимог, суд забезпечив сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, можливість реалізувати свої процесуальні права та здійснити процесуальні обов'язки, правильно встановив фактичні дані, спірні правовідносини і постановив законне і обґрунтоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2 в період 2001-2002 року викупили за 47259 грн. у колишніх наймачів ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, іОСОБА_8, які набули права власності шляхом приватизації, квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, набувши таким чином права власності на 87/100 частин будинку (174,1 м.кв. загальної площі), розташованого на земельній ділянці площею 958 м.кв.

Інші 13/100 частин вказаного будинку-приміщення 7-1, 7-2 і 7-3 - належать територіальній громаді міста Харкова (а.с.7-12, 16,47-48).

09.08.2006 р. подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, у якому просили визнати приміщення 7-1, 7-2 і 7-3 підсобними і зобов'язати Харківську міську раду виключити їх з житлового фонду та зобов'язати КП «Харківське міське БТІ» анулювати право власності на них територіальної громади м. Харкова.   Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що вказані приміщення розташовані у цокольному поверсі, мають висоту стелі менше 2м.50 см. і не можуть використовуватись у якості житлових приміщень. Вказували, що відповідач порушує їх право власників, завдає їм шкоду, так як не здійснює належний догляд за майном, не проводить у передбачені строки капітальний і поточний ремонти.

Представники Харківської міської ради і КП «Харківське міське БТІ» проти позову заперечували, посилаючись на те, що приміщення 7-1, 7-2 і 7-3 відносяться до житлового фонду територіальної громади міста Харкова, рішення про переведення їх до нежитлового фонду в передбаченому законом порядку не приймалось. Позивачами ці доводи не спростовані, а їх позов і надані суду докази не містять даних про порушення відповідачем їх прав власності та про наявність передбачених ст.346 ЦК України чи іншим законом обставин, які були б підставою для припинення права власності територіальної громади м. Харкова на 13/100 частин будинкуАДРЕСА_1.

Посилання апелянта на невідповідність приміщень 7-1, 7-2, 7-3 вимогам пункту 1 «СНиП 2.08.01-89» та іншим ДБН, а також ст.Ю Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» висновки суду не спростовують, оскільки вказані ним норми регулюють інші правовідносини. БудинокАДРЕСА_1 збудовано до 1950 року, коли не були зазначених апелянтом «СНиП 2.08.01-89» та ДБН, а в приватизації квартир будинку позивачі участі не приймали.

Посилання ОСОБА_2 на те, що суд, начебто, не розглянув позовну вимогу, зазначену у п.5 позовної заяви, також не може бути підставою для скасування рішення, оскільки у п.5 позовної заяви (а.с.5) міститься прохання про виклик  експерта ХНДІСЕ Могильницького-Ємельянова М.С. у судове засідання для дачі пояснень по висновку, який він давав у іншій справі. Таке прохання, включене в резолютивну частину позовної заяви, не тягне правових наслідків у вигляді його визнання як позовної вимоги.

Інші доводи висновок суду не спростовують і не є підставою для його скасування чи зміни.

Передбачений ст.311 ЦПК України перелік підстав для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд, є вичерпний. Апеляційна скарга таких підстав не містить.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення київського районного суду м. Харкова без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

3

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити, а рішення Київського районного суду м.Харкова від 16.02.2007 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.