ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 року № К-23295/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Дубас В.М., дов. б/н від 01.11.2007 р.;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р.
та постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2005 р.
у справі № 5/615-9/104 господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Бумеранг»
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
про визнання нечинними актів суб'єкта владних повноважень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2005 р. у справі № 5/615-9/104, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р., задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Бумеранг» (далі в тексті - ТОВ ТПК «Бумеранг», позивач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 4087/10/23-1 та № 4086/10/23-1 від 05.03.2005 р.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язують право платника податку на виникнення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із доказуванням платниками цих податків зв'язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності. Єдиною та достатньою підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність документа, який би засвідчував факт отримання платником податку результатів цих робіт (послуг). Позивачем були подані суду всі обхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання субпідрядних будівельних робіт. Вказані первинні документи відповідають вимогам, які встановлені Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Франківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, скаржник просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. і відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач в запереченні на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Львові була проведена планова документальна перевірка ТОВ ПТК «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.04.2003 р. по 01.10.2004 р., за наслідками якої було складено акт від 02.03.05 р. № 23/26-0/22380339.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями) та наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку у будівництві» шляхом завищення валових витрат за 2003 та 2004 роки на загальну суму 287 849 грн., внаслідок чого була занижена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за ті ж періоди у загальному розмірі 76,4 тис. грн.
Крім цього, встановлено порушення платником податку пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), а саме, занижено податкове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 2 780 грн. та завищено податковий кредит із податку на додану вартість за 2003 та 2004 роки на загальну суму 28 664 грн., у результаті чого була занижена сума податкових зобов'язань із податку на додану вартість на суму 31 444 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 02.03.2005 р. № 23/26-0/22380339 ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення: від 05.03.2005 р. № 4087/10/23-1, яким ТОВ ТПК «Бумеранг» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього на суму 104 999 грн., у тому числі основний платіж 76 400 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28 599 грн.; від 05.03.2005 р. № 4086/10/23-1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість усього на суму 47 166 грн., у тому числі основний платіж 31 444 грн., штрафні (фінансові) санкції-15 722 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивач завищив валові витрати за 2003-2004 роки на загальну суму 287 849 грн. шляхом неправомірного включення до їх складу вартості субпідрядних будівельних робіт, які виконувались чотирма іншими суб'єктами господарювання (ТОВ «Орявчик», ТОВ «Паркет Галичини», ПП «Укртехнопроект» та ПП ОСОБА_1.) із посиланням на пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається із матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання субпідрядних будівельних робіт з ТОВ «Орявчик», ТОВ «Паркет Галичини», ПП «Укртехнопроект» та ПП ОСОБА_1., які відповідають вимогам щодо первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Стаття 11 цього ж Закону України не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено нормативно обґрунтований висновок, що позивачем правомірно відносились до валових витрат у 2003-2004 роках витрати понесені ним у зв'язку з оплатою субпідрядних будівельних робіт.
Колегія суддів погоджується з позицією судів щодо неправомірного твердження податкової інспекції про порушення позивачем Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».
Відповідно до п. 21.5 ст. 21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України. Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону (ст.15).
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.
Вказаний Наказ від 21.06.2002 р. № 237/5 був виданий у зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва Д. 1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва. В свою чергу, Державні норми будівництва (ДБН) ДЛ. 1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» були затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.08.2000 року №174 і введені в дію з 01.10.2000 року. Як зазначено в преамбулі державних норм будівництва, вони встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.
Як встановлено судами, позивач не здійснював залучення субпідрядників до виконання будівельних робіт на об'єктах, будівництво яких здійснювалося б із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.
В зв'язку з цим, судами вірно зазначено, що позивач не зобов'язаний був керуватись зазначеними вище ДБН ДЛ. 1-1-2000, і відповідно в нього також не було обов'язку керуватись Наказом від 21.06.2002 року № 237/5.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно із податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2005 р. № 4087/10/23-1.
Оскільки ТОВ ТПК «Бумеранг» правомірно відносило до валових витрат вартість субпідрядних будівельних робіт, то у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ним правомірно відносено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних періодах за сплачені контрагентам субпідрядні роботи. Тому, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2005 р. № 4086/10/23-1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в цій частині прийняте відповідачем необґрунтовано.
У пункті 2.8 акту перевірки податковим органом зазначено, що на підставі договору № 7/5 від 19.06.2003 р. позивач як підрядник виконував роботу по вул. Остроградських, 1 і здав її ТОВ ВКФ «Кремінь» (Замовнику) у відповідності з технічним рішенням і календарним планом виконаних робіт. До даного договору представлено додаток №1, де до пункту 2.1 договору дано обґрунтування визначення вартості робіт без податку на додану вартість, згідно із пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції від 02.03.2000 року (за яким звільнялись від оподаткування ПДВ зокрема операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання). В акті з посиланням на пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» також зазначено, що позивачем не включено до податкового зобов'язання вартість виконаних робіт, наданих для ТОВ ВКФ «Кремінь», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2,78 тис. грн. Підставою для такого висновку відповідач вважав те, що в договорі від 19.06.2003 р. № 7/5, який було укладено позивачем із ТОВ ВКФ «Кремінь», не було передбачено норм пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».
У відповідності до ст. ст. 153, 154 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладення договору № 7/5 від 19.06.2003 р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Таким чином, складення і підписання позивачем та ТОВ ВКФ «Кремінь» договору від 19.06.2003 р. № 7/5 із окремим додатком № 1 до цього договору, де зазначалось, що вартість робіт визначена без податку на додану вартість, згідно пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 02.03.2000 р. № 1523-ІІІ, роз'яснень Комітету Верховної Ради України з питань фінансування та банківської діяльності від 25.05.2000 р. № 06-10/346 та ДПА України від 03.08.2001 р. № 10512/7/16-1217 - не суперечило нормам ЦК УРСР, а відтак посилання відповідача на те, що цим договором не передбачено здійснення звільнених від оподаткування операцій із продажу або передачі у власність новозбудованого житла (фізичним особам для його використання як місця проживання) повністю спростовуються змістом додатку № 1 до договору.
Також, визнаючи неправомірним донарахування позивачу податку на додану вартість, суди виходили з того, що позивачем були подані суду всі необхідні господарські та цивільно-правові документи щодо фактичного виконання ним субпідрядних будівельних робіт, а саме акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2003 р. типової форми № КБ-2в, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2003 р. типової форми № КБ-3, застосування яких було обумовлено пунктом 2.2 договору від 19.06.2003 р.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/615-9/104 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. та постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.