ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року № К-10722/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Карася О.В.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача за первісним позовом: Коваленко О.В., дов. № 104/10/25 від 09.01.2007 р.;
відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р.
у справі № 59/12-05 господарського суду Київської області
за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 4 135 грн.
та за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 24.02.2005 р. у справі № 59/12-05 у первісному позові Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 4135 грн. відмовлено. Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000412320/0 від 04.12.2003 р. задоволено повністю.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про недійсність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення первісного позову.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Іванківської МДПІ в частині застосування штрафних санкцій в сумі 4135 грн. Первісний позов задоволено та стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1. на користь Державного бюджету України штрафні санкції в сумі 4135 грн. Зустрічний позов СПД ФО ОСОБА_1. до Іванківської МДПІ задоволено частково, а саме, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ № 0000412320/0 від 04.12.2003 р. в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована встановленням факту порушення СПД ФО ОСОБА_1. вимог п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2003 р. № 1776-ІІІ, а відтак правомірністю застосування податковим органом штрафних санкцій відповідно до ст. ст. 18, 22 вказаного Закону.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, СПД ФО ОСОБА_1. оскаржив її в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. та залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 24.02.2005 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005 р. вказана касаційна скарга разом з матеріалами справи, в зв'язку з набранням 01.09.2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, була передана для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення як необґрунтовану.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення відповідача за первісним позивом та представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03.12.2003 року Іванківською МДПІ проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД ФО ОСОБА_1.
За наслідками даної перевірки складено акт № 000235 від 03.12.2003 р., яким зафіксовано порушення п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2003 р. № 1776-ІІІ, а саме: при контрольній закупці на суму 12, 80 грн. розрахункова квитанція не виписувалась, покупцеві на руки не видавалась; книга обліку розрахункових операцій не використовувалась; розбіжність готівкових коштів на місці проведення розрахунків і суми, яка зазначена в розрахункових квитанціях з початку робочого дня. Сума розбіжності становить 746, 20 грн.
На підставі акту перевірки від 03.12.2003 р. податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 000300412320/0 від 04.12.2003 року про застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до ст. 18 та ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на суму 4135 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову та визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 04.12.2003 р., суд першої інстанції виходив з відсутності у податкової інспекції підстав для визначення штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» як податкового зобов'язання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд апеляційної інстанції вказану позицію місцевого господарського суду підтримав лише в частині неправомірності визначення позивачу штрафу як податкового зобов'язання і вказав на те, що дана обставина не може бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в цілому за доведеності факту вчинення СПД ФО ОСОБА_1. порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», викладених в акті перевірки.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правову позицію апеляційного господарського суду нормативно обґрунтованою.
Так, дійсно у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.
Таким чином ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».
У зазначених нормах штраф, застосований податковою інспекцією до СПД ФО ОСОБА_1. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган неправомірно застосував штраф визначивши його податковим зобов'язанням.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення № 000300412320/0 від 04.12.2003 року підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення штрафних санкцій саме як податкового зобов'язання.
Дані обставини були враховані судом апеляційної інстанції, який, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовив у зустрічному позові в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій та задовольнив вимоги первісного позову про стягнення з СПД ФО ОСОБА_1. на користь Державного бюджету України штрафних санкцій в сумі 4135 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 59/12-05 суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Степашко О.І.
(підпис) Федоров М.О.