Справа № 2-а-971/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року 17 год. 30 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
від позивача: не з'явився;
відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації - представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неналежним виконанням положень ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
В С Т А Н О В И В:
Верховний Суд України ухвалою від 26 вересня 2007 року направив на новий розгляд до суду першої інстанції (Рівненського окружного адміністративного суду) для розгляду в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації, відділення Державного казначейства України в Дубровицькому районі про відшкодування шкоди.
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до держави України в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, Управління державного казначейства України в Дубровицькому районі про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неналежним виконанням положень ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 20236,80 грн. До початку судового розгляду справи від позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 24460 грн. 80 коп.
Також від позивача надійшла позовна заява про уточнення позовних вимог, в якій він зазначає, що оскільки соціальні виплати, про які йде мова у його позові, Держава здійснює через Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, то не виплачену йому суму соціальних виплат згідно заявленого позову в розмірі 24460,80 грн. просить стягнути з Держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та подав суду пояснення, які повністю співпадають з позицією, яка викладена в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. Позивач подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення проти позову, просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача. У запереченнях пояснив суду, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету. Конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Цей порядок та розміри було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Крім того, на час прийняття і введення в дію зазначеної вище постанови, діяла Постанова Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року №49/96 ВР “Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком”, пунктом 3 якої передбачено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються у розмірах, які діють за станом на 1 лютого 1996 року. Після прийняття постанови Верховної ради України від 20.02.1996 року зміни щодо розрахунку соціальних виплат, встановлених нею, не вносились, як і до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, у відповідності з якою позивач і отримував відповідні допомоги. Вказані постанови є обов'язковими до виконання. Просять у позові відмовити.
Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши заперечення відповідача, подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Суд виходив з такого.
Позивач - ОСОБА_1 - є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.05.1993 року (а.с.6).
З 01.07.1996 року по 24.01.2007 року позивач проживав в м.Дубровиця Рівненської області, з січня 2007 року по даний час - проживає в с.Бережки Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується відповідними довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради та №884 від 03.12.2007 року та Бережківської сільської ради №3343 від 04.12.2007 року.
Місто Дубровиця та с.Бережки Дубровицького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106, а таким чином позивач в період з 1995 року по даний час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення
Відповідно до довідки Дубровицької МДПІ від 03.12.2007 року № 57, ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків та особа, що займається адвокатською діяльністю 15.03.1995 року. Таким чином, позивач з 1995 року по даний час працює в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі по тексту Закон 796-ХІІ), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а саме: у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Стаття 39 Закону 796-ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, гарантує проведення доплати у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з Держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації кошти, виплата яких передбачена вище зазначеними статтями Закону 796 ХІІ, за 2003 - 2007 роки.
Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.09.2005 року №936, виплата компенсацій та допомог, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону 796-ХІІ, проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи.
Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (від 26.07.1996 року № 836) є підзаконними нормативно-правовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягають положення закону.
Стосовно Постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року №49/96 ВР “Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком”, на яку покликається відповідач, то із змісту вказаної Постанови, вбачається, що нею врегульовано питання щодо оплати праці та встановлення мінімального розміру пенсії за віком. Що ж до встановлення або порядку обчислення розміру щомісячних грошових допомог у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування та грошових допомог громадянам, що працюють на території радіоактивного забруднення, то обумовлена постанова зазначених питань не регулює.
В 2003-2005 роках залишались чинними ст.ст. 37, 39 Закону 769-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, оскільки жодним із Законів України в цей період ці норми не скасовувалися, їх дія не зупинялася.
Таким чином, відшкодуванню підлягають:
Щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37 Закону 796-ХІІ):
- за 2003 рік: в період з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року мінімальна заробітна плата становила 185 грн. (Закон України від 26.12.2002 року № 372-VІ), а з 01.12.2003 року по 31.08.2004 року - 205 грн. (Закон України від 25.12.2002 року № 380-ІV).
Розрахунок допомоги: (185 грн. х 40% х 11 місяців) + (205 грн. х 40%) = 896 грн.
- за 2004 рік: в період з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року мінімальна заробітна палата становила 205 грн. (Закон України від 25.12.2002 року № 380-ІV), з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237 грн. (Закон України від 27.11.2003 року № 1344-ІV).
Розрахунок допомоги: (205 грн. х 40% х 8 місяців) + (237 грн. х 40 % х 4 місяці) = 656+379,2 грн. = 1035,2 грн.
- за 2005 рік: в період з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - мінімальна заробітна плата становила 262 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290 грн., з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року - 310 грн., з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року - 332 грн. (Закон України від 23.12.2004 року № 2285-ІV).
Розрахунок допомоги: (262 грн. х 40% х 3 місяці) + (290 грн. х 40% х 3 місяці) + (310 грн. х 40% х 2 місяці) + (332 грн. х 40% х 4 місяці) = 314,4 + 348 + 248 + 531,2 = 1441,6грн.
У 2006 році дія ст.37 Закону 796-ХІІ зупинена. Позивач не заявляє позовних вимог про відшкодування вказаної допомоги за 2006 рік. Тому дане питання судом не розглядається.
За 2007 рік. Пунктом 30 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього та четвертого ст.37 Закону 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного суду у справі № 6-рп від 09.07.2007 року норму п.30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07р. положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Таким чином, відшкодування за 2007 рік проводиться за період з 09.07.2007 року по 31.10.2007 року.
Відшкодуванню підлягає щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37 Закону 796-ХІІ) за період з 09.07.2007 року по 31.10.2007 року, яка становить 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата, відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, становила: з 01.07.07 року по 30.09.07 року - 440 грн., з 01.10.07 року по 31.12.2007 року - становить 460 грн.
Таким чином, сума відшкодування за період з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року становить 482,24 грн., а саме: за 23 дні липня 2007 року - 130,24 грн., за серпень 2007 року - 176 грн., за вересень 2007 року - 176 грн.
За жовтень 2007 року сума відшкодування дорівнює: 460 грн. х 40% = 184 грн.
Всього за 2007 рік відшкодуванню підлягає 666 грн. 24 коп.
Таким чином, загальна сума відшкодування грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за 2003 - 2005 роки та 2007 рік становить 4039 грн. 04 коп. (896 грн. + 1035,2 грн. + 1441,6 грн. + 666, 24 грн.).
Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (відповідно до ст. 39 Закону 796-ХІІ):
- за 2003 рік: в період з 01.01.2003 року по 30.11.2003 року мінімальна заробітна плата становила 185 грн. (Закон України від 26.12.2002 року № 372-VІ), а з 01.12.2003 року по 31.08.2004 року - 205 грн. (Закон України від 25.12.2002 року № 380-ІV).
Розрахунок допомоги: (185 х 11 + 205) х 2 = 4480 грн.
- за 2004 рік: в період з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року мінімальна заробітна палата становила 205 грн. (Закон України від 25.12.2002 року № 380-ІV), з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237 грн. (Закон України від 27.11.2003 року № 1344-ІV).
Розрахунок допомоги:(205 х 8 х 2) + (237 х 4 х 2) = 5176 грн.
- за 2005 рік: в період з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - мінімальна заробітна плата становила 262 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290 грн., з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року - 310 грн., з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року - 332 грн. (Закон України від 23.12.2004 року № 2285-ІV).
Розрахунок допомоги: (262 х 3 х 2) + (290 х 3 х 2) + (310 х 2 х 2) + (332 х 4 х 2) = 7208 грн.
Дію статті 39 Закону 796-ХІІ зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-IV від 20.12.2005. Позивач не заявляє позовних вимог про відшкодування вказаної допомоги за 2006 рік. Тому дане питання судом не розглядається.
- за 2007 рік: дію абзацу третього частини першої статті 39 Закону 796-ХІІ було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 489-V від 19.12.2006.
Рішенням Конституційного суду у справі № 6-рп від 09.07.2007 року норму п.30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07р. положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Таким чином, відшкодування за 2007 рік проводиться за період з 09.07.2007 року по 31.10.2007 року.
Мінімальна заробітна плата, відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, становила: з 01.07.07 року по 30.09.07 року - 440 грн., з 01.10.07 року по 31.12.2007 року - становить 460 грн.
Таким чином, сума відшкодування дорівнює: за 23 дні липня (з 09.07. про 31.07.2007 року) = 652 грн. 90 коп.
За серпень-вересень 2007 року: 440 х 2 х 2 = 1760 грн.
За жовтень 2007 року: 460 х 2 = 920 грн.
Всього за 2007 рік: 3332,9 грн.
Всього сума відшкодування доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (відповідно до ст. 39 Закону 796-ХІІ) становить 20196,9 грн. (4480 грн.+ 5176 грн.+ 7208 грн.+ 3332,9 грн.).
Загальна сума, що підлягає відшкодуванню позивачу відповідно до ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” становить 24235,94 грн. (4039 грн. 04 коп.+ 20196,9 грн.).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме слід присудити до стягнення з Держави України в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37 Закону 796-ХІІ) в сумі 4039 грн. 04 коп. (чотири тисячі тридцять дев'ять гривень чотири копійки) та доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (відповідно до ст. 39 Закону 796-ХІІ) в сумі 20196грн. 90 коп. (двадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень дев'яносто копійок), всього на загальну суму 24235 грн. 94 коп. (двадцять чотири тисячі двісті тридцять п'ять гривень дев'яносто чотири копійки).
Стосовно позовної вимоги щодо стягнення соціальних виплат за період з 01.07.07 року по 08.07.2007 року, передбачених ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 37,76 грн. та передбачених ст.39 вказаного Закону, в розмірі 187,10 грн., то в даному періоді дію норм статей 37, 39 вказаного Закону в частині виплати компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено згідно із п.30 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Положення вказаного пункту Закону було визнано неконституційним лише 09.07.2007 року (Рішення Конституційного суду у справі № 6-рп від 09.07.2007 року).
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного суду України, положення п.30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
А відтак, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення соціальних виплат за період з 01.07.07 року по 08.07.2007 року в розмірі 224,86 грн. (з якої: 37,76 грн. грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та 187,10 грн. - доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення) ОСОБА_1 слід відмовити.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації задоволити частково.
Присудити до стягнення з Держави України в особі Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації (34100, Рівненська область, м.Дубровиця, вул. Воробинська, 14-а) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37 Закону 796-ХІІ) в сумі 4039 грн. 04 коп. (чотири тисячі тридцять дев'ять гривень чотири копійки) та доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (відповідно до ст. 39 Закону 796-ХІІ) в сумі 20196грн. 90 коп. (двадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень дев'яносто копійок), всього на загальну суму 24235 грн. 94 коп. (двадцять чотири тисячі двісті тридцять п'ять гривень дев'яносто чотири копійки).
В решті позовних вимог щодо стягнення соціальних виплат за період з 01.07.2007 року по 08.07.2007 року, згідно до ст. 37 Закону 796-ХІІ в розмірі 37,76 грн. та до ст.39 Закону 796-ХІІ в розмірі 187,10 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Шевчук
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.М.Шевчук