ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
14.09.06 Справа № А5/171-2/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, м.Жидачів
на постанову Господарського суду Львівської області від 13.06.2006р.
у справі № А5/171-2/14
за позовом Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, м.Жидачів
до Приватного заготівельно-переробного підприємства „Заготвтормет”, м.Львів
до Приватного підприємства „Карат-Центр”, м.Луганськ
про визнання недійсними договорів про купівлю-продаж партії товарів від 29.09.2003р. № 29/09 та від 14.10.2003р. № 14/10, укладених між Ходорівською філією Приватного заготівельно-переробного підприємства „Заготвтормет” та Приватним підприємством „Карат-Центр”, на підставі ст.207 ГК України та застосування правових наслідків визнання господарських зобов”язань недійсними, передбачених ст.208 ГК України, при наявності наміру в однієї сторони
За участю представників сторін:
від позивача: не з”явився.
від відповідача 1: Сайко Д.М. –представник, довіреність від 10.05.2006р., Кузь В.Л. –представник, довіреність від 10.05.2006р.
від відповідача 2: не з'явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 13.06.2006р. у справі № А5/171-2/14 відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, м.Жидачів до Приватного заготівельно-переробного підприємства „Заготвтормет”, м.Львів та Приватного підприємства „Карат-Центр”, м.Луганськ про визнання недійсними договорів про купівлю-продаж партії товарів від 29.09.2003р. № 29/09 та від 14.10.2003р. № 14/10, укладених між Ходорівською філією Приватного заготівельно-переробного підприємства „Заготвтормет” та Приватним підприємством „Карат-Центр”, на підставі ст.207 ГК України та застосування правових наслідків визнання господарських зобов”язань недійсними, передбачених ст.208 ГК України, при наявності наміру в однієї сторони.
Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що позивач неправомірно вимагає визнання оспорюваних договорів недійсними відповідно до ст.ст. 207, 208 ГК України, оскільки згідно з п.п.1,4 Прикінцевих положень цей кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року та застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положень, а господарські відносини, які є предметом судового розгляду, виникли і припинилися у вересні-жовтні 2003 року; на момент укладення (29.09.2003р. та 14.10.2003р.) і виконання оспорюваних угод - ПП "Карат-Центр" було зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (код ЄДРПОУ 32585922) та перебувало на обліку в органі державної податкової служби, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 17313863; із змісту спірних договорів не вбачається наявності у контрагентів, чи хоча б одного з них мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме - умов щодо порушення законодавчо встановленого порядку сплати податку на додану вартість.
Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, справу передати на новий розгляд, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач 1 у запереченні на апеляційну скаргу та представники відповідача 1 у судовому засіданні проти вимоги та доводів апеляційної скарги заперечили, просили постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідач 2 письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Позивач та відповідач 2 уповноважених представників у судове засідання не скерували, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача 2.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, доводи відповідача 1, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача 1, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Приватним заготівельно-переробним підприємством "Заготвтормет" в особі Ходорівської філії підприємства та Приватним підприємством "Карат-Центр", м.Луганськ було укладено договори купівлі-продажу партії товарів від 29.09.2003р. № 29/09 та від 14.10.2003р. № 14/10. Пунктом 3.1 вказаних договорів визначено асортимент товарів, що поставлявся - брухт чорних металів класу 12 А, 5 А, З А, 9 Ап, а також брухт та відходи кольорових металів. Вся кількість брухту чорних металів, визначена цими договорами, була отримана Ходорівською філією приватного заготівельно-переробного підприємства "Заготвтормет", що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними за вересень, жовтень, листопад 2003р., виписаними ПП „Карат-центр”, та оплачена у жовтні, листопаді грудні 2003р., що стверджується банківськими виписками по дебету рахунку ХФ ПЗПП „Заготвтормет”. Ходорівська філія Приватного заготівельно-переробного підприємства "Заготвтормет" є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 252591213184, що стверджується свідоцтвом № 18402826 про реєстрацію платника ПДВ.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.05.2005р. у справі № 12/212пн скасовано державну реєстрацію та припинено юридичну особу Приватного підприємства „Карат-Центр”, м.Луганськ, у зв”язку з неподанням податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності з 08.12.2003р. На підставі судового рішення ПП „Карат-Центр” знято з податкового обліку 31.05.2005р., що стверджується довідкою Ленінської МДПІ м.Луганська № 12905/281-05 від 31.05.2005р. форми № 12-ОПП. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Карат-Центр” № 17313863, індивідуальний податковий номер 325859212366, видане 22.07.2003р., анульовано актом Ленінської МДПІ м.Луганська № 12905 від 31.05.2005р.
Таким чином, на момент укладення (29.09.2003р. та 14.10.2003р.) і виконання спірних договорів - ПП "Карат-Центр" було зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (код ЄДРПОУ 32585922) та перебувало на обліку в органі державної податкової служби, що стверджується також Свідоцтвом про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності –юридичної особи ПП „Карат-центр” 16.07.2003р. та свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ за № 17313863, тобто було правоздатною юридичною особою. Відповідно правоздатною юридичною особою є ПЗПП "Заготвтормет", яке відповідно до довідки Львівського обласного управління статистики № 3718, з 17.06.1999р. (дати його державної реєстрації) внесено в ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, взято на облік як платник податку на додану вартість 19.08.1999р.
Враховуючи втрату чинності Цивільним кодексом УРСР від 18.06.1963р. та вступом в силу з 01 січня 2004р. Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., з огляду на ч.4 Прикінцевих та перехідних положень останнього, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Таким чином, на спірні договори, укладені в 2003 році, поширюються приписи Цивільного кодексу УРСР від 18.06.1963р.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач неправомірно вимагає визнання спірних договорів недійсними відповідно до ст.ст. 207, 208 ГК України, оскільки згідно з п.п.1,4 Прикінцевих положень цей кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року та застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положень. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Господарські відносини, які є предметом даного судового розгляду, виникли і припинилися у 2003 році.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. При цьому під наявністю умислу щодо настання відповідних наслідків за даною угодою слід розуміти, що сторони чи одна із сторін усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави і суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
За наведених обставин, із змісту спірних договорів не вбачається наявності у контрагентів, або хоча б у одного з них, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме - умов щодо порушення законодавчо встановленого порядку сплати податку на додану вартість, в зв"язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність у сторін спірних договорів умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Більше того, наявні в матеріалах справи докази виконання спірних договорів щодо поставки продукції та її оплати, спростовують твердження позивача про наявність умислу у сторін на приховування доходів від оподаткування.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовив в позові.
Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що у апеляційній скарзі скаржник просить скасувати судове рішення та направити справу на новий розгляд. При дослідженні матеріалів справи, апеляційний господарський суд не встановив жодної з обставин, яка відповідно до ст.204 КАС України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 13.06.2006р. у справі № А5/171-2/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.