Справа №2а-844/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

08 квітня 2011 року                                                                                              м. Кузнецовськ                     

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді                                  Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання          Бірюк Л.М.

за участю позивача                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дізнання Маневицького ВДАІ Делеха Сергія Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до інспектора Делеха С.В. з вимогою скасувати постанову серії АС1 № 040672 від 19.03.11 у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у цій справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що швидкість у с.Довжиця,Маневицького району Волинської області не перевищував, з показником вимірювального приладу не згідний. Вважає, що цей показник не належить його автомобілю. Даний показник не є доказом його вини.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що підтримує повністю обставини, якими обґрунтовував позов. Додав, що у с.Довжиця рухався зі швидкістю 60 км/год, оскільки у населених пунктах користується круїз-контролем. І у цьому випадку також виставив швидкість круїз-контролю на позначку 60 км/год.

Відповідач Делех С.В. у судове засідання не з’явився. Будучи належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив. Заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних і ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши адміністративний позов, інші докази, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.11 інспектором з дізнання Маневицького ВДАІ Делехом С.В. винесена постанова серії АС1 № 040672, якою позивача  притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн.

Згідно з постановою, позивач 19.03.11 о 21 год. 42 хв. на у с.Довжиця, керуючи автомобілем Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 83 км/год, чим перевищив швидкість. Швидкість вимірювалась приладом Беркут №0801133.

Відповідач не надав  відомості про наявність дозволу на використання приладу «Беркут», а також сертифікат відповідності приладу  або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації. Стаття  11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачає, що засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, а згідно зі ст. 19 вказаного Закону до об'єктів державного метрологічного контролю і нагляду належать в тому числі засоби вимірювальної техніки, до яких відносить  прилад «Беркут». Відповідно  до статті 28 вказаного Закону,  засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці. Відповідачем не надано доказів того, що прилад «Беркут», яким вимірювалась  швидкість руху автомобілю позивача, пройшов державну атестацію та повірку, а отже данні вимірювального приладу, в даному випадку, не можуть братись до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так як ці данні є неналежними доказами.   

З матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом вини позивача є протокол про адміністративне правопорушення серії АС1 № 117155 від 19.03.11. Проте, беручи до уваги обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, суд приходить до висновку, що даний протокол про адміністративне правопорушення є недостовірним доказом.

Суд виходив з того, що  позивач відразу, під час оформлення протоколу відповідачем, не погодився із вчиненим правопорушенням, вказав у протоколі, що правопорушення не вчиняв, а тому у протоколі містяться суперечливі фактичні дані. Даний протокол не підтверджується жодним іншим доказом. Тому, з урахуванням положень ст.62 Конституції України, про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд не може покладати сумнівний доказ в основу свого рішення.  

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували б наявність у діях позивача ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.   

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. 71, ч. 4 ст. 128, ст.ст.158-163, 171-2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії АС1 № 040672 від 19.03.2011 року у справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, винесену  інспектором з дізнання Маневицького ВДАІ Делехом Сергієм Васильовичем.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочате щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                                          І.Зейкан