УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/1442/11
Категорія 10.3.3
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Матюшенка І.В.
суддів: Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Житомирі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира (далі – Управління праці) на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 9 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а :
У поданій апеляційній скарзі Управління праці, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнані неправомірними дії Управління праці щодо виплати позивачці з 22 травня по 31 грудня 2008 року щомісячної виплати на дитину шкільного віку в розмірах менших, ніж встановлено ст. 30 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-Х11); стягнуто з управління праці на користь ОСОБА_1 щомісячну виплату, передбачену ст. 30 Закону № 796-Х11 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1861 грн. 36 коп.; у задоволенні позовних вимог за період з вересня 2007 року по 21 травня 2008 року відмовлено. Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на положення ст. 62 та 63 Закону № 796-Х11 щодо права Кабінету Міністрів України визначати порядок застосування цього ж закону за рахунок бюджетних коштів, Управління праці не є належним відповідачем, на законодавчому рівні не було вирішене питання щодо виконання рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп. За таких обставин, апелянтом порушується питання про закриття провадження у справі.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці, де отримує компенсаційні виплати, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 796-Х11, на дитину шкільного віку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Виплати за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року здійснювалися у розмірі 16 грн. 50 коп. щомісячно, що не відповідає розміру, встановленому п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 796-Х11 – 50% мінімальної заробітної плати, розмір якої у спірному періоді становив: у травні – вересні 525 грн., у жовтні – листопаді 545 грн., у грудні 2008 року – 605 грн.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп та з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 30 Закону № 796-Х11, а не постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 649 „Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Доводи апелянта щодо не застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 62 та 63 Закону № 796-Х11 є безпідставними, оскільки за змістом вказаних статей цього Закону Кабінету Міністрів України надано право визначати порядок застосування закону, а не встановлювати інші від встановлених цим Законом, зокрема ст. 30, розміри соціальних виплат.
Також є безпідставними доводи апелянта щодо відсутності правового регулювання виконання рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп та щодо задоволення позову до неналежного відповідача, так як саме на останнього покладено обов’язок щодо нарахування та виплати спірних сум а рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання Управлінням праці.
За таких обставин, коли суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду – без зміни.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 9 червня 2009 року – без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Судді