Справа № 22а/0690/1572/11 Головуючий в суді 1 інст.: Ковальчук
Категорія 10.3.2 Доповідач: Микитюк
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Олевському районі про визнання неправомірними дій і стягнення коштів
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Олевському районі
на рішення Олевського районного суду від 06 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування вимог зазначила, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілою 1 категорії, отримує державну і додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак є меншою ніж передбачена цим Законом. У зв’язку з відмовою відповідача привести виплату пенсій у відповідність з вимогами Закону, просила суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути недоплачені кошти за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.
Рішенням Олевського районного суду від 06 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача в частині відмови позивачці перерахувати та виплатити пенсію у відповідності до вимог ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Олевському районі на користь позивачки за пенсію в сумі 67968грн.63 коп. та додаткову пенсію в сумі 5117 грн.44 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Пенсійний фонд не є належним відповідачем по справі.
Також, апелянт зазначає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не звернув уваги на те, які види пенсійних виплат та соціальних послуг здійснюються за рахунок Пенсійного фонду відповідно до вказаного Закону, а також на те, що кошти виплачуються позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачка є інвалідом III групи і віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону, але в розмірі меншому, чим передбачено вказаними нормами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії по 111 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 111 групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, що суперечить нормам вищезазначеного Закону, а тому суд обґрунтовано визнав дії управління Пенсійного фонду України протиправними в частині відмови перерахувати позивачу пенсію у відповідності до вимог ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.
Проте стягнувши на користь позивача кошти, суд першої інстанції помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, рішення належить частково скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197-207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Олевському районі задовольнити частково.
Скасувати рішення Олевського районного суду від 06 липня 2010 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів і ухвалити в цій частині нову постанову. Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Олевському районі нарахувати ОСОБА_1 пенсію та додаткову пенсію, передбачені ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, та забезпечити їх виплату.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: