УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа  № 22-а/0690/1745/11

Категорія 10.3.2

                                                   ПОСТАНОВА

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                          головуючого                      Широкової Л.В.,

                         суддів                               Снітка С.О.,  Худякова А.М.,

при секретарі судового

                         засідання                              Пюра Г.В.,

                        з участю           

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –

                                                                   в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає та працює на території зони безумовного (обов’язкового) відселення, а тому на підставі ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання доплати до заробітної плати в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те, що зазначена доплата до заробітної плати виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ, позивач просив стягнути на його користь з відповідача доплату до заробітної плати в сумі 81866,55грн. за період з 01.01.1998 року по 30.11.2008 року.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто на користь позивача з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області 54766грн. 19коп.  доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону, за період з 01.06.1998 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області просить скасувати судове  рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом  встановлено, що позивач проживає  та працює у смт. Народичі Житомирської області, перебуваючи на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України  від 12.01.1993 року №17 смт. Народичі Житомирської області віднесене до зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, проводиться доплата до заробітної плати у розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачеві передбачені ст.39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до заробітної плати в розмірі, встановленому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачеві доплати до заробітної плати, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.

При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.

Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 41, ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –  

                                                   П о с т а н о в и л а  :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2009 року скасувати.

          Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області в частині не нарахування доплати до заробітної плати, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.39  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.06.1998 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до заробітної плати, призначеної йому відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.06.1998 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.

           У задоволенні решти вимог  відмовити.

           Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.  

Головуючий :

Судді: