УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22ц/0960/788/11 Головуючий в 1 інст. Охрімчук
Категорія 34 Доповідач Микитюк
РІШЕННЯ
Іменем України
04 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В.,
Гансецької І.А.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Олевського районного суду від 31 січня 2011 року,
встановила:
В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 727грн.35коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 25000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що 14.09.2007 року з вини ОСОБА_4, який керував належним ОСОБА_3 автомобілем ГАЗ-5312 державний номер НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вона –пасажир гужової повозки під керуванням ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Позивачка зазнала матеріальних втрат - витратила на лікування 727 грн.35 коп., а також втрат немайнового характеру - погіршився стан її здоров’я, порушився нормальний ритм життя.
Суд першої інстанції притягнув до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4
Рішенням Олевського районного суду від 31 січня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до нього. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_4 керував належним йому автомобілем на відповідній правовій підставі –з його дозволу і в його присутності, а тому за заподіяння шкоди повинен відповідати ОСОБА_4 Вказує на те, що розмір моральної шкоди є завищеним, оскільки істотних змін в житті позивачки не відбулося, розмір шкоди вона не обґрунтувала.
ОСОБА_2 не оскаржує рішення в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що 17 липня 2006 року ОСОБА_6 нотаріально посвідченим дорученням уповноважив ОСОБА_3 керувати належним йому автомобілем ГАЗ-5312 державний номер НОМЕР_1 на строк до 17.07.2009 року.
14.09.2007 року з вини ОСОБА_4, який керував даним автомобілем, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого пасажир гужової повозки ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Постановою Олевського районного суду від 19 січня 2010 року кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України закрито в зв’язку з актом амністії.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 01.10.2001 року (в редакції до 11.02.2009 року), передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, може передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно постанови Олевського районного суду від 19 січня 2010 року, ОСОБА_4 керував належним ОСОБА_3 автомобілем ГАЗ-5312 державний номер НОМЕР_1 у присутності останнього. Проте, ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. З матеріалів кримінальної справи №1-п-1/2010 та із змісту постанови Олевського районного суду від 19 січня 2010 року не вбачається, що ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП мав при собі такий документ.
Оскільки ОСОБА_4 здійснював експлуатацію транспортного засобу без відповідної правової підстави, то він не є суб’єктом відповідальності за заподіяну моральну шкоду.
Отже, висновок суду про обов’язок ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду відповідає обставинам справи і матеріальному закону.
Як роз’яснено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді множинних травм нижніх кінцівок, з 14 по 29 вересня 2007 року перебувала на стаціонарному лікуванні, з 30 вересня 2007 року –на амбулаторному лікуванні. На час судово-медичного огляду –16.10.2007 року скаржилась на болі в ногах (а.с.11,12,29). Крім виписки з медичної карти стаціонарного хворого та акту судово-медичного огляду інших доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачка не надала.
Виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та з урахуванням часткового відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди в добровільному порядку (а.с.19), колегія суддів вважає необхідним змінити рішення і зменшити розмір моральної шкоди до 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Змінити рішення Олевського районного суду від 31 січня 2011 року. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 10000 грн. до 5000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: