УКРАЇНА      

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22ц/0690/730/11                                                                   Головуючий в 1 інст. Кочетов

Категорія  46                                                                                                             Доповідач  Микитюк                                                                                     

УХВАЛА

                                                        Іменем України

04 квітня 2011 року        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:    

                   головуючого                        Микитюк О.Ю.          

                                           суддів                    Товянської О.В.,

                                                                         Гансецької І.А.                                      

       при секретарі                   Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки в спільному майні подружжя, визнання права власності на ? частину майна, звернення стягнення  на автомобіль

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 січня 2011 року,

                                                  встановила:

          В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив в порядку виділу частки боржника у спільному майні подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину автомобіля Мазда номерний знак НОМЕР_2 та ? частину автомобіля ВАЗ номерний знак НОМЕР_1, виділити їй в натурі автомобіль Мазда та звернути стягнення на вказаний автомобіль. В обґрунтування позову зазначив, що в 2009 році виданий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 32600грн боргу та 2423 грн. пені. У власності подружжя ОСОБА_3 знаходяться автомобілі Мазда і ВАЗ, в порядку ст.ст.366, 371 ЦК України вимоги кредитора можуть бути задоволені шляхом звернення стягнення на автомобіль Мазда.

          Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 12 січня 2011 року в позові відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не взяті до уваги положення ст.371 ЦК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Встановлено, що на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 01 червня 2009 року виданий наказ №9/492 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 32600 грн. боргу, 2423 грн. пені та судових витрат. 10 липня 2009 року державний виконавець ВДВС Романівського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження на підставі даного наказу, а 21 грудня 2009 року закінчив виконавче провадження в зв’язку  з непроживанням боржника за вказаною адресою та відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

          Як вбачається з ксерокопії паспорту, виданого 02.12.2003 року, 27.04.2003 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 Згідно даних інформаційної системи ДАІ за ОСОБА_4 16.05.2006 року зареєстрований автомобіль ВАЗ номерний знак НОМЕР_1, а 03.05.2007 року - автомобіль Мазда номерний знак НОМЕР_2.

          Статтею 371 ЦК України передбачено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється в порядку, встановленому ст.366 ЦК.

          Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям в шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю. У разі поділу майна частки чоловіка і дружини є рівними (ч.1 ст.70 СК України, ч.2 ст.370 ЦК України).

          Статтею 1 Протоколу №1  Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

          Позивач не довів, що відповідачі перебували в шлюбі на час придбання автомобілів, тобто автомобілі є спільним сумісним майном подружжя. Клопотання про витребування таких доказів не заявляв.

          Також він не надав доказів на підтвердження вартості автомобілів і не заявляв клопотання про їх витребування.

          Оскільки відсутня сукупність умов, з наявністю яких  законодавець пов’язує можливість застосування ст.371 ЦК України, суд першої інстанції правильно відмовив в позові за безпідставністю.           

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 січня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:          

Судді: