ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2006                                                                                             Справа № 14/66  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)          

суддів:Сизько І.А., Швець В.В.

при секретарі Врона С.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Чернецький Д.В., довіреність №б/н  від 06.09.06;

від  відповідача: Федченко О.В., довіреність №16  від 13.04.06; Садко Т.П., довіреність №2  від 03.04.06

    розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Артур”, с.Лозуватка на постанову господарського суду Кіровоградської  області від  29.06.06р.  у справі № 14/66

за позовом приватного підприємства “Артур”, с.Лозуватка

до Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції, м.Бобринець  

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

      - постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2006р. у справі №14/66 (суддя С.Б.Колодій) позов приватного підприємства (далі-ПП) “Артур” задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) №0000041400/0 від 29.04.2005р. визнано нечинним в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 750грн. як податкового зобов’язання; в частині визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 29.04.05р. №0000041400/0 щодо застосування штрафних(фінансових) санкцій, №0000021400/0 №0000011400/0 та від 05.07.2005р. №0000041400/1 щодо застосування штрафних(фінансових) санкцій, №0000021400/1, №0000011400/1 у позові відмовлено;

- відмовляючи  в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з правомірності застосування до підприємства фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, а також донарахування останньому податкових зобов’язань по податку на прибуток та податку на додану вартість;

- не погодившись з постановою суду, ПП “Артур” подало апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.04.2005р. №0000021400/0 на суму 23 931грн.10 коп., №0000011400/0 на суму 15 219грн. 15 коп. та від 05.07.2005р. №0000021400/1 на суму 23 931грн. 10 коп., №000011400/1 на суму 15 219грн. 15 коп., а також скасувати їх;

- у поданій скарзі йдеться про порушення податковою інспекцією порядку проведення перевірки, про те, що при проведенні перевірки не було враховано витрати, понесені підприємством згідно з накладними , перелік яких міститься у скарзі, про визначення перевіряючими податку на додану вартість по сумі надходжень торгової виручки на розрахунковий рахунок з каси підприємства, в той час як в касу була оприбуткована не виручка від реалізації, а фінансова допомога, надана директором, про те, що в ході перевірки перевіряючими було збільшено лише податкове зобов’язання по податку на додану вартість за липень 2002р., але не враховано податковий кредит згідно з накладними, перелік яких міститься у скарзі, а також про неможливість застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України на підставі повідомлення-рішення, винесеного за формою, яка розроблена на виконання вимог ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

-          відповідач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

     Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2005р. Новоукраїнською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000011400/0, яким визначено суму податкового зобов’язання підприємства по податку на прибуток в розмірі 15 219грн. 15 коп., у тому числі, 10 146грн. 10 коп. –основний платіж, 5 073грн. 05 коп. –штрафні (фінансові) санкції, №0000021400/0, яким визначено суму податкового зобов’язання підприємства по податку на додану вартість в розмірі 23 931грн., у тому числі, 15 954грн. 07 коп. –основний платіж, 7977грн. 03 коп. –штрафні(фінансові) санкції та №0000041400/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем “штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки” в розмірі 4 750грн.

За наслідками процедури адміністративного узгодження податкових зобов’язань, скарги підприємства залишені без задоволення та 05.07.2005р. винесені податкові повідомлення-рішення №№0000011400/1, 0000021400/1 та №0000041400/1.

Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 27.04.2005р. №1/14-00/23229811, складеного за результатами позапланової (повторної) виїзної перевірки з питань оцінки правомірності визначення податкових зобов’язань при комплексній плановій документальній перевірці ПП “Артур” за період з 01.05.2002 по 01.08.2004р.р.

Даною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством не включено до складу валового доходу доход, отриманий від реалізації товарів (послуг) в загальній сумі 33 820грн. 32 коп., у тому числі, за ІІІ квартал 2002р. –2 422грн. 93 коп., за ІV квартал 2002р. –31 397грн. 39 коп.

Так, до складу валового доходу не включено вартість виданої у вересні 2002р. продукції в рахунок земельних паїв на суму 2 907грн. 51 коп., у тому числі, податок на додану вартість у сумі 484грн. 58коп., що підтверджується відомістю на видачу продукції та накладними з підписами отримувачів, також надані на адресу ТОВ “Агрофірма Лісова” послуги по культивації та оранці земель, що підтверджується податковою накладною №44 від 07.11.2002р. на суму 37 676грн. 87 коп., у тому числі, податок на додану вартість –6 279грн. 48 коп.

Виявлене порушення призвело до заниження підприємством податкового зобов’язання з податку на прибуток за ІІІ, ІV квартали 2002р. в загальній сумі 10 146грн. 10 коп.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за ї межами.

Валовий дохід згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

З огляду на наведені норми та враховуючи, що факти порушення їх підприємством документально не спростовані, донарахування податковою інспекцією податкового зобов’язання по податку на прибуток та застосування штрафних(фінансових) санкцій по цьому податку слід визнати правомірним.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У даному випадку, скаржником не доведено, яким чином господарські операції з придбання ним продукції та товарів за накладними, перелік яких міститься у позовній заяві та апеляційній скарзі, спростовують висновки податкової інспекції про заниження  валового доходу по операціях з продажу товарів та послуг.

Перевіряючими зафіксовано також і те, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством занижено базу оподаткування операцій з продажу товарів (робіт послуг) на суму 127 585грн. 38 коп.. Виявлене порушення призвело до заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 21 264грн. 23 коп. за рахунок невключення суми надходжень торгової виручки на розрахунковий рахунок підприємства, що підтверджується виписками банку за червень, серпень, жовтень 2002р., лютий, березень, серпень, вересень, листопад 2003р., травень 2004р. та суми від реалізації населенню товару за готівку через магазин згідно із звітами про використання реєстратора розрахункових операцій, поданих до податкової інспекції у червні, грудні 2003р., суми від реалізації дизельного пального ПП “Губівське” у вересні 2002р., вартості наданих ТОВ “Агрофірма Лісова” і СТОВ “Надія” послуг по культивації та оранці у листопаді, липні 2002р., а також вартості виданої в рахунок земельних паїв продукції протягом липня 2002р., грудня 2003 року.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) , за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Висновки податкової інспекції про порушення підприємством наведеної норми є обґрунтованими та правомірними, оскільки документи, які спростовують ці висновки в матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на “визначення перевіряючими податку на додану вартість  по сумі надходжень торгової виручки на розрахунковий рахунок з каси підприємства” колегією суддів не прийняті до уваги тому, що об’єктом перевірки, як зазначено вище, були надходження виручки на розрахунковий рахунок підприємства та господарської операції по реалізації товарів, дизельного пального, продукції в рахунок земельних паїв та послуг по культивації.

Відповідно до акту перевірки підприємством, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включено за червень 2002р. витрати зі сплати податку на додану вартість по податковій накладній №166 від 10.06.2002р., отриманій від ТОВ “ПФ” на загальну суму 1 082,65грн., в тому числі податок на додану вартість –197,11грн., на якій відсутні будь-які реквізити покупця (крім назви), по податковій накладній №168 від 10.06.2002р., отриманій від ТОВ “ПФ” на загальну суму 367,35грн., в тому числі податок на додану вартість –561,23грн., на якій відсутні будь-які реквізити покупця (крім назви); за березень 2003р. витрати зі сплати податку на додану вартість по податковій накладній №2035 від 25.03.2003р., отриману від ТОВ “Адельфан” на загальну суму 988, 40 грн., в тому числі податок на додану вартість –166,40 грн., на якій відсутні будь-які реквізити покупця (крім назви); за червень 2002р. -  витрати на загальну суму 5517,96грн., в тому числі податок на додану вартість 919,66грн., які не підтверджені документально, за березень 2003р. - витрати на суму 4 500грн, в тому числі податок на додану вартість 750 грн., які не підтверджені документально.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна повинна містити відповідні реквізити покупця. Відсутність хоча б одного із реквізитів позбавляє права покупця на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Оригінали податкових накладних №166 від 10.06.2002р., №168 від 10.06.2002р. та №2035 від 25.03.2003р. скаржником не надані.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Щодо досліджуваної справи, то в обґрунтування витрат зі сплати податку на додану вартість за червень 2002р., березень 2003р. в сумах 919грн. 66 коп. та 750грн. податкові накладні підприємством також не надані.

У цьому зв’язку включення зазначених сум до податкового кредиту є безпідставними.

Отже нарахування податковою інспекцією податкового зобов’язання по податку на додану вартість слід визнати правомірним.

Перевіркою дотримання вимог касової дисципліни встановлено порушення п.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001р. №72.

З матеріалів справи вбачається, що ПП “Артур” 28.05.2004р. отримано з банку на господарські потреби 3 000грн. (виписка банку №180 від 28.05.2004р.), з яких 2 850грн. використано на повернення поворотної фінансової допомоги керівнику підприємства (видатковий касовий ордер №72 від 28.05.04р.), 18.06.2004р. отримано з банку на господарські витрати 2 000грн. (виписка банку №182 від 18.06.2004р.), з яких 1 900грн. використано на повернення поворотної фінансової допомоги керівнику підприємства (видатковий касовий ордер №85 від 18.06.2004р.)

Відповідно до п.п.2.13 п.2 названого Положення підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком у межах наявних  коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не  суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” на  органи державної податкової служби покладено контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюється Національним банком України.

За використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням згідно з Указом Президента застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі витраченої за нецільовим призначенням готівки.

Доказів спростування виявлених податковою інспекцією порушень скаржником не надано.

Тому застосування податковою інспекцією фінансових санкцій на підставі Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 є обґрунтованим.

Одночасно колегія суддів погоджується з позицією господарського суду щодо безпідставності визначення даних фінансових санкцій як податкового зобов’язання.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню  в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000041400/0 від 29.04.2005р. щодо визначення штрафних санкцій в сумі 4 750 грн. як податкового зобов’язання.

В решті в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи скаржника про порушення порядку проведення перевірки колегією суддів не прийняті до уваги внаслідок нижчевикладеного.

Співробітниками Компаніївського відділення Новоукраїнської МДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ПП “Артур” за період з 01.05.2002р. по 01.08.2004р., про що складено акт перевірки від 20.09.2004р. за №028/23-024-23229811.

З метою оцінки правомірності визначення податкових зобов’язань при комплексній плановій документальній перевірці фінансово-господарської діяльності ПП “Артур” за період з 01.05.2002 по 01.08.2004р.р. (акт від 20.09.04р.) за наказом голови ДПА у Кіровоградській області №81 від 18.04.2005р. призначено проведення  службового розслідування щодо дій старшого державного податкового інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи Новоукраїнської МДПІ Сімокоп Н.С. при проведенні комплексної планової документальної перевірки ПП “Артур”.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі коли вищестоящий орган державної податкової служби (далі –ДПС) в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу ДПС здійснив перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов’язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом ДПС лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу ДПС, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та призвіща посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Направлення за проведення позапланової перевірки від 19.04.2005р. №19  вручено керівнику ПП “Артур” 21.04.2005р., про що свідчить його розписка та запис в акті перевірки від 27.04.2005р. №1/14-00/23229811.

Наказом ДПА України від 01.04.2004р. №187 передбачено надання права на проведення документальної перевірки платника податків на підставі посвідчення на перевірку. Матеріали справи підтверджують наявність посвідчень на проведення перевірки.

Письмове ознайомлення суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється з посвідченнями та планом перевірки діючими законодавчими актами та нормативними документами не передбачено. Обов’язковість рішення суду для проведення позапланової перевірки за обставинами, що склалися при призначенні позапланової перевірки підприємства Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачає.

Посилання підприємства на незаконне вилучення на підприємстві бухгалтерських документів, що використані під час перевірки є безпідставними, оскільки первинні бухгалтерські документи ПП “Артур” передані керівником підприємства представникам податкової служби для проведення позапланової перевірки, про що свідчать підписи головного бухгалтера та керівника підприємства на актах прийому-передачі документів №1, 2 від 21.04.2005р.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставина справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

      Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

-          постанову господарського суду Кіровоградської  області від  29.06.06р.  у справі № 14/66 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

     Головуючий                                                                                            І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

 

 Суддя                                                                                                        І.А.Сизько

     

      Суддя                                                                                                        В.В.Швець

                                                      

                                                                          Дата виготовлення у повному обсязі 18.09.06р.