Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-860\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
26 Доповідач Єгорова С. М.
УХВАЛА
Іменем України
29.03.2011 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Полежая В.Д.
суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.
при секретарі Салабай М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 9 лютого 2011 року в справі за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договору про іпотеку, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 9 лютого 2011 року задоволено позов Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі АКБ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 456213,6 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн. В задоволенні позову ОСОБА_2 до АКБ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договору про іпотеку відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення її позовних вимог. Зазначається, що при розгляді справи суд порушив вимоги матеріального та процесуального права. На час розгляду справи у позивача були відсутні підстави для дострокового повернення всієї суми боргу, проте суд не давши оцінки доказам по справі, безпідставно вважав доведеними позовні вимоги банку. Також судом неправильно застосовані норми права, що регулюють грошові зобов»язання в іноземній валюті, не враховано, що банк не мав індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Тому укладені між ними договори кредиту та іпотеки, які містять умови про виконання зобов»язань в іноземній валюті, суперечать вимогам законодавства і повинні бути визнані недійсними.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників сторін, які підтримали свої доводи й заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд встановив і правильно виходив з того, що 26.06.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та відповідачкою був укладений кредитний договір № 432/30-ФО1, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит в сумі 55670 доларів США під 13,5 відсотків річних - плати за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення 25.06.2033 року.
Позивач свої зобов’язання, передбачені Кредитним договором, виконав у повному обсязі, видавши кредитні кошти готівкою в іноземній валюті у сумі 55670 доларів США через позичковий рахунок, що підтверджується копією заяви на видачу готівки з відміткою каси (а.с.11).
Відповідно до умов укладеного договору відповідачка ОСОБА_2 зобов»язалась повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за їх користування шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіків погашення кредиту, що є додатком до вказаного Кредитного договору, але не виконує ці зобов’язання, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та нарахованих процентах на час звернення з позовом у сумі 74422,95 доларів США, що еквівалентно 591766,62 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідностіі до вимог ст. 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від виконання зобов’язання.
Свої зобов’язання по кредитному договору відповідачка не виконала, сплату відсотків за користування кредитом та визначених ними часток від основної суми кредиту не здійснювала.
Відповідно до пунктів 4.4, 5.2.3 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником умов договору банку надано право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, неустойки, штрафів.
Відповідно до умов договору банк звертався до відповідачки з повідомленням про заборгованість та можливе дострокове стягнення боргу за кредитним договором від 08.01.2009 р., 04.02.2009 р., листом-претензією від 09.04.2009 р. за вказаною в договорі адресою, відповіді не отримав, тому звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути загальну заборгованість в сумі 456213,60 грн., що складалась з 54629,12 доларів США, що еквівалентно 420644,22 грн. - заборгованості по кредиту, 2880,72 дол.США, що складає 22181,54 грн. –заборгованості по нарахованих і несплачених процентах, 528,06 грн. –пені, 1670,10 дол.США, що складає 12859,77 грн. – передбаченого п.п.3.3.2-3.3.7 Кредитного договору штрафу.
Вимоги банку правомірні, відповідають закону та умовам кредитного договору, тому суд задовольнив їх в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд встановив і правильно виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов’язався надати та надав позивачці по зустрічному позову кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США, а позивачка ОСОБА_2 прийняла ці кошти та зобов’язалася здійснювати повернення коштів щомісячними платежами в доларах США. Для забезпечення виконання зобов’язань між сторонами укладено договір іпотеки від 26.06.2008 року.
Підставами для визнання недійсними укладених договорів позивачка зазначила те, що кредитний договір передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня і для здійснення такої операції необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України, яку не мали ні банк, ні він, а умови договору є несправедливими, оскільки покладають ризик знецінення національної валюти України на позичальника.
Проте в ході розгляду справи встановлено, що «Укрсоцбанк»має необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов’язання з боку боржника є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, проте Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті, а статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на час виникнення правовідносин такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавством не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою АКБСР «Укрсоцбанк»Національним банком України 27 вересня 1991 року № 5 (а.с.122), та дозволом із зазначенням переліку операцій (а.с.123, 124) «Укрсоцбанк»має право здійснювати банківські операції з валютними цінностями, зокрема ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти тощо.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачені.
Посилання позивачки по зустрічному позову на несправедливість умов договору про покладання тільки на позичальника, а не солідарно на сторони договору, ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Позивачка погодилася з усіма умовами кредитного договору та власноручно підписала заяву на отримання даного кредиту в доларах США (а.с.125), кредитний договір та договір про іпотеку, чим підтвердила факт ознайомлення її з елементами вартості кредиту, які вона повинна сплатити по договору (а.с.6-9), а також вартістю іпотечного майна (а.с.49-53). Крім того позивачці була надана повна інформація про умови кредитування в іноземній валюті, з якими вона ознайомилась перед підписанням договорів, про що свідчить її особистий підпис (а.с.126-127) .
Дослідивши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, перевіривши їх доказами, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що передбачені законом підстави для визнання недійсними кредитного та іпотечного договору відсутні.
Суд першої інстанції з додержанням норм процесуального законодавства повно і об»єктивно з»ясував всі обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, правильно оцінив досліджені докази, сприяв здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, розглянув спір в межах заявлених вимог і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суперечать матеріалам справи, не дають підстав вважати, що судом було порушено або неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 9 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий
Судді: