Справа  2-624/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

          "07" квітня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                    Кушнірчука Р.О.,

при секретарі                              Шаповал Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2009 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вона являється приватним підприємцем та основним видом її діяльності є роздрібна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. На підставі трудового договору від 20.10.2008 р. зареєстрованого 20.10.2008 р. за № 04580800424 в Самарському районному центрі зайнятості, на торгівельну точку у магазин «Фаїна»в якості продавця - консультанта була прийнята ОСОБА_2, з якою було оформлено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до трудового договору та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність в обов'язки ОСОБА_2 входило збереження, продаж, приймання та видача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

13 жовтня 2009 року під час проведеної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей було виявлено недостачу ювелірних виробів в кількості 17 на загальну суму 23150,00 гривень.

Під час перевірки виявленої недостачі, з'ясувалось, що всі 17 одиниць товару були продані продавцем - консультантом ОСОБА_2, про що свідчать її власноручні записи у «зошиті продаж», але в її власноручних звітах «до офісу»оговорені 17 одиниць товару є таким, що ще непродані. Таким діями ОСОБА_2 їй було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 23 150,00 гривень, що стало причиною її звернення до суду з вказаними позовом.

23 липня 2010 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська позов було задоволено з ухваленням заочного рішення (а.с.57).

13 серпня 2010 року відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення.

23 грудня 2010 року ухвалою суду заочне рішення від 23.07.2010 року було скасоване та справу призначено до розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судові засідання, які були призначені на 02.02.2011 року, 04.03.2011 року та 07.04.2011 року не з'явилися, про час та місце розгляду даної цивільної справи  повідомлялася судом неодноразово. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу у його відсутність та на підставі ст. 224 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 являється приватним підприємцем,  основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (а.с.5-6).

20 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір, згідно якого на торгівельну точку у магазин «Фаїна»в якості продавця - консультанта була прийнята ОСОБА_2 (а.с. 13).

02 березня 2008 року між позивачем (як роботодавцем) та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.14).

Відповідно до умов цього договору в обов'язки відповідача входило збереження, продаж, приймання та видача ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Крім відповідача на вказаній торгівельні точці продавцем - консультантом працювала ОСОБА_3, які виконували роботу продавців - консультантів згідно графіку позмінно.

До їх обов'язків входило, крім іншого, подання періодичних звітів щодо проданих товарів та звітів щодо товарів котрі залишаються в продажі.

З матеріалів справи вбачається, що звіти здійснювалися через:

- записи до «зошиту продаж», які знаходиться на торгівельній точці, і до них вносяться відомості про перелік та кількість проданих товарів за зміну та залишок у продажі. На підставі відомостей про кількість одиниць товарів що залишилися з останнього прийому - передачі зміни та кількості одиниць проданих товарів за зміну проходить приймання - передача матеріальних цінностей від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та навпаки згідно графіку;

- зведені записи «до офісу», подаються відомості стосовно переліку та кількості проданих товарів відповідним продавцем за зміну, залишку товару у продажі на момент прийому - передачі зміни. На їх підставі здійснюється загальний контроль роботи продавців - консультантів торгівельної точці (а.с. 15-28).

13 жовтня 2009 року було проведено перевірку наявності товарно-матеріальних цінностей, в результаті якої було виявлено недостачу ювелірних виробів в кількості 17 штук, а саме :

1.          Кільця, вартістю 1701 гривень;

2.          Кільця вартістю 1773 гривень;

3.          Кільця, вартістю 2385гривень;

4.          Кільця, вартістю 389 гривень;

5.          Кільця, вартістю 958 гривень;

6.          Кільця, вартістю 644 гривень;

7.          Кільця, вартістю 655 гривень;

8.          Кільця, вартістю 795 гривень;

9.          Кільця, вартістю 669гривень;

10.          Підвісу, вартістю 255 гривень;

11.          Підвісу, вартістю 350 гривень;

12.          Сережки, вартістю 1068 гривень;

13.          Сережки, вартістю 3996 гривень;

14.          Сережки, вартістю 175 гривень;

15.          Сережки, вартістю 2214 гривень;

16.          Сережки, вартістю 2022 гривень;

17.          Ланцюжок, вартістю 3101 гривень;

Загальна сума виявленої нестачі ювелірних виробів склала 23150,00 гривень (а.с.9).

Нестачу ювелірних виробів на суму 23150,00 гривень відповідач визнала повністю, про що свідчить написана нею власноруч пояснювальна записка (а.с.10-11), в якій вона зобов'язалась повернути позивачу суму нестачі 23150,00 гривень на протязі двох тижнів.

Виявлена нестача вказаних ювелірних виробів також підтверджується поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 34-37).

В силу ст. 135 - 1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом було встановлено, що відповідно до умов трудового договору відповідач займала посаду (виконувала роботи), безпосередньо зв’язану із зберіганням, обробкою, відпуском, застосуванням у процесі виробництва переданих їй цінностей (ювелірних виробів), а тому укладення між сторонами 02 березня 2008 року відповідного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, було правомірним і повністю відповідало приведеній вище нормі.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КЗпП України працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

У відповідності з п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135 - 1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Аналізуючи зміст приведених норм, ураховуючи те, що між сторонами відповідно до
ст. 135 - 1 КЗпП України було укладено відповідний письмовий договір, суд доходить висновку про те, що відповідачка має нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини, тобто в сумі 23150,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 130 –132, 134, 135 - 1, Кодексу законів про працю України, ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 79, 81, 88, 208, 209, 212 –215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду в сумі 23150,00 гривень, судовий збір в сумі 231,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Повторне заочне рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Дніпропетровської області в порядку передбаченому ч. 3 ст. 232 ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: