Справа № 2-1117/11

ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

31.03.2011 року          Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          головуючого –судді                     Рибакової В.В.

          при секретарі                               Затуливітер Н.В.

за участю представника позивача –ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора –1” про визнання рішень профкому від 22.05.2006 року та від 23.06.2006 року такими, що не мають юридичного значення, скасування наказів № 105 від 21.07.2006 року та № 76-а від 22.05.2006 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку, моральної шкоди, -   

                                                                            ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернулася до суду з позовом до  Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора –1”, яким просила визнати рішення профкому від 22.05.2006 року та від 23.06.2006 року такими, що не мають юридичного значення, скасувати накази № 105 від 21.07.2006 року та № 76-а від 22.05.2006 року, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку, компенсацію втрати частини заробітної плати та за час затримки розрахунку і за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду. В обґрунтування своїх вимог посилається на таке.

    Наказом № 105 від 21.07.2006 року її було звільнено з роботи за скороченням штату. Звільнення вважає незаконним з таких підстав. Ії не було попереджено про майбутнє скорочення, не було запрошено на засідання профкому, де розглядалося питання про звільнення, роботодавцем не було проведено консультацій з профспілками, її було звільнено після спливу місячного строку з дня одержання згоди профспілки. Крім того, посилається на те, що відповідач не розрахувався з нею при звільненні, не виплатив компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

    Позивач у судове засідання не з’явилася, причини неявки суду невідомі. У судовому засіданні 06.10.2009 року позов підтримала, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

    Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився,  повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.    

    Представник Нікопольської міської ради, залучений третьою особою до участі у справі ухвалою суду від 05.05.2008 року (а.с.143 том1), не з’явився у судове засідання, причини неявку суду не повідомив. У судовому засіданні 15.09.2009 року проти задоволення позову заперечував.

    Суд, у відповідності до ст.224 ЦПК України, розглянув справу заочно.  

    Вислухавши представника позивача, допитавши в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

    Позивач звернулася до суду з дотриманням строку звернення передбаченого ст. 233 КЗпП, про що свідчить копія позову від 15.08.2006 року та ухвала судді від 28.08.2006 року стосовно цього  позову (а.с.255,256 том 1).

    Судом встановлено, що між сторонами виникли трудові правовідносини. Позивач працювала у відповідача з  20.03.2002 року на посаді економіста. Наказом № 105 від 21.07.2006 року її було звільнено з роботи за скороченням штату працівників (а.с.2,10,136 том 1).     

    На даний час Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна контора –1” знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Керівником юридичної особи (головою ліквідаційної комісії) є Набієв Шафагат Ширін Огли (а.с. 38,53,54 том 2).

    Судом встановлено, що відповідачем дійсно проводилося скорочення одночасно шести працівників, про що свідчить наказ № 76-а від 22.05.2006 року про звільнення у зв’язку із скороченням штату та чисельності працівників, штатні розклади, наказ № 111 від 01.08.2006 року (а.с.9,34,39,40,155 том1). ОСОБА_2 про майбутнє скорочення було повідомлено за два місяці, що підтверджується актом від 22.05.2006 року, згідно якого остання була ознайомлена з наказом № 76-а від 22.05.2006 року, однак від підпису відмовилася (а.с.31том1). Суд не приймає пояснення ОСОБА_2, як свідка, про те що її не було ознайомлено з вказаним наказом, так як ці показання спростовуються актом від 22.05.2006 року. На час скорочення вакансій у відповідача не було, що підтверджується штатними розкладами (а.с.34,39,40 том1). Протилежного позивачем не доведено, доказів такого суду не надано. Суд не може покласти в основу рішення показання свідка ОСОБА_3 про те, що у відповідача була вакантна посада бухгалтера, так як ці показання носять характер припущень. Крім того, цей свідок, на думку суду, заінтересований в результаті розгляду справи, так як її одночасно з позивачем було звільнено з роботи з цього ж підприємства і свого часу вона зверталася до суду з позовом з аналогічними вимогами з тих самих підстав.

    Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що її було звільнено після спливу місячного строку з дня одержання згоди профкому. Так матеріалами справи підтверджується, що з приводу звільнення у зв’язку із скороченням чисельності штату працівників було проведено два засідання профкому 22.05.2006 року та 23.06.2006 року, на яких було дано згоду на звільнення позивача та інших працівників (а.с.3-7,32,33 том1). Наказ № 105 про звільнення позивача був виданий 21.07.2006 року, у місячний строк з дня одержання згоди профкому від 23.06.2006 року, тобто позивача було звільнено з дотриманням ч.8 ст. 43 КЗпП.  

    Наказ про звільнення позивача виданий правомочною особою, що підтверджується матеріалами справи (а.с.56-58 том 1).

    У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач була запрошена на засідання профкому. Однак, враховуючи те, що інші вимоги процедури звільнення були виконані, суд вважає цю обставину, такою, що не може бути підставою для поновлення позивача на роботі. Крім того, суд не мав можливості повторно звернутися до профспілкової організації для розгляду питання про дачу згоди на звільнення позивача у зв’язку із скороченням штату, так як остання після звільнення була виключена із профспілки, про що зазначено в її доповненнях № 2 до позову та підтвердилося її поясненнями у судовому засіданні 06.10.2009 року (а.с.105 том 1, а.с.4 том 2).     

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині визнання рішень профкому від 22.05.2006 року та від 23.06.2006 року такими, що не мають юридичного значення, скасування наказів № 105 від 21.07.2006 року та № 76-а від 22.05.2006 року та щодо поновлення на роботі.

    Так як позовні вимоги про поновлення на роботі не підлягають задоволенню, то не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та щодо стягнення моральної шкоди.

    Також, на думку суду, не підлягають задоволенню і вимоги позову про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні. Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем був проведений 31.10.2006 року, розрахунок проводився в такій послідовності: 28.07.2006 року було виплачено заробітну плату, 22.09.06 та 18.10.06 –компенсацію, 31.10.06 –вихідну допомогу (а.с.30,156 том1). Враховуючи те, що на підприємстві на час звільнення позивача існувала заборгованість по виплаті заробітної плати у тому числі у зв’язку з заборгованістю за послуги мешканців будинків, що знаходяться на дислокації КП „ЖЕК-1”, підприємством проводилося погашення заборгованості по заробітній платі у відповідності до графіку з липня по грудень місяць 2006 року включно (а.с.130,131,153 том1), а також враховуючи те, що у суду відсутні докази того, що позивач працювала в день звільнення, і заробітна плата їй не була виплачена в цей день, або       докази звернення до відповідача з вимогою про розрахунок, якщо позивач не працювала в день звільнення.

    Не підлягають задоволенню вимоги позову щодо компенсації втрати частини заробітної плати, так як після звільнення заробітна плата позивачу не нараховувалася. Щодо компенсації середньої заробітної плати за час затримки розрахунку і за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, так як нарахування компенсації в таких випадках не проводиться, а крім того ці вимоги тісно пов’язані з вищевикладеними вимогами, щодо яких суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

    Згідно ст.ст. 81,88 ЦПК України, з позивача на користь держави підлягає стягненню витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

    Керуючись ст.ст. 3,10,11,15,60,81,88,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 221,231-233 КЗпП, -

                                                            ВИРІШИВ :

    У задоволенні позову ОСОБА_2 –відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. В. Рибакова