Справа  №  2-а-34/11  

                                                     П О С Т А Н О В А     

                                            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                              

10 січня 2011 року  в  м.Ніжині в залі судових засідань суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Л.В.   розглянула адміністративний позов ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного Фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області  про зобов'язання вчинити певні дії.                            

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

16.12.2010 року позивач звернувся до суду з  адміністративним позовом в якому вказав, що  він ІНФОРМАЦІЯ_1 і  відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 вказаного Закону йому  повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп,  від 22 травня 2008 року №10-рп відповідач такі виплати протягом 2006-2010 років проводив в значно меншому розміру.

          В позові до суду просив визнати дії відповідача протиправними стосовно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат.

          В письмовому запереченні на позов відповідач зазначив, що витрати для виплати підвищення до пенсії дітям війни  законодавством не передбачені, тому не можливо витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством.

          Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

          Вивчивши матеріали справи вважаю за наступне.

          З першої сторінки паспорту позивача видно, що він народився  в 1941 році, а тому, відповідно до  ст.1 Закону України №2195-4 від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон №2195) позивач  є дитиною війни. Згідно зі ст.6 Закону  №2195, з 01 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          До спірних відносин підлягає застосуванню ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV, нормами якої визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, який у свою чергу встановлюється відповідним законом про державний бюджет на відповідний період, при цьому в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом  2195.

          Пунктом 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст.6  Закону №2195 викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а це 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп  вищенаведені положення Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного суду було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому виплата такої надбавки не зупинялася.          

          Отже,  з  16 червня по 16 грудня 2010 року включно позивачу повинна була нараховуватись надбавка до пенсії у відповідності до ст.6 Закону №2195 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Тому дії відповідача за вказаний період слід визнати незаконними, оскільки виплата позивачу проводиться в значно меншому розмірі чим встановлено Законом №2195,  що підтвердив в письмовому запереченні відповідач та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за вказаний   період щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії  з урахуванням отриманих ним  сум.

          Щодо вимог позивача за період з 01.01.2006 року по 15.06.2010 року включно, то суд ухвалою від 10 січня 2010 року  ці вимоги залишив без розгляду як такі, що  вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.

          В позові до суду позивач просив стягнути на його користь витрати пов'язані з правовою допомогою в розмірі 300 грн.

          Відповідно до ст.87 КАС України до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.

          Відповідно до ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

          Між тим, Постановою КМУ від 27.04.2006 р. №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” встановлено граничні витрати по сплаті компенсації за правову допомогу. Так, зазначеною постановою КМУ встановлено, якщо компенсація  сплачується суб'єктом владних повноважень, то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Матеріали справи містять: квитанцію про сплату позивачем 300 грн. за юридичні послуги, акт прийому-передачі послуг, довідку про надання юридичних послуг, копію диплома спеціаліста та  копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

          В той же час, матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про витрачений час на надання юридичних послуг, що є перешкодою для суду визначити розмір компенсації, яка б підлягала відшкодуванню позивачу як понесені витрати на правовову допомогу.

          Крім цього, додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю належним чином не завірена.

          Тому, підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу не вбачаю і в стягненні цих витрат слід відмовити.

          Керуючись ст.ст. 90, 94, 99, 159-163, 183-2 КАС України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп, суддя,-

                                         П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі,  Чернігівської області щодо нарахування і виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни  за період з  16 червня по 16 грудня  2010 року  включно незаконними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі, Чернігівської  області провести перерахунок  та виплату пенсії ОСОБА_1, як дитині війни  за період з  16 червня по 16 грудня  2010 року  включно  згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням одержаних ним виплат.

В стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 300 гривень, відмовити.

           Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з дня отримання її  копії.

                    Суддя: