Справа № 2-3009/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24 березня 2011 року

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві –Гудим О.І.,     

за участі позивача –ОСОБА_1,

за участі відповідача –ОСОБА_2,      

за участі прокурора – Шавкун Н.С.,

за участі представника третьої особи –Управління –служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради  –Войт В.Д.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, де третя особа -  Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

      Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; мати дитини – ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 Як зазначається позивачем при зверненні до суду, батько дитини, хоча й зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але квартиру продав, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, веде антигромадський спосіб життя, та ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню сина, не надає підтримки в утриманні дитини, не має постійного місця проживання, через що дитина мешкає разом із бабусею (позивачем у цій справі), та у зв’язку з чим позивач звернулася до органу опіки та піклування із  заявою про надання висновку комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його неповнолітнього сина –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та 02.11.2010 р. на засіданні комісії батько дитини дав згоду на позбавлення його батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Зазначаючи у позові про те, що неповнолітньому ОСОБА_4  на виконання ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ЗУ «Про охорону дитинства»необхідно встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, як передумову забезпечення підстав дитини у майбутньому для перебування  у державних дитячих закладах на повному державному забезпеченні в разі неможливості  виконання його бабусею обов’язків піклувальника, зазначене й стало приводом для цього звернення до суду та заявленою у позові вимогою про позбавлення  ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1             

      У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, пояснила, що дитини мешкає разом із нею, адже матір дитини (її донька) померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та батько дитини не цікавиться долею останнього, не зважаючи на прохання сина не припиняє вживання алкогольних напоїв, не приймає участі у вихованні сина, не утримує його, у зв’язку з чим просила суд повністю задовольнити поданий позов.     

      Відповідач  в  судовому засіданні позов визнав повністю, пояснив, що не має ані постійної роботи, ані постійного місця проживання, повідомив про наявність сварок із сином через вживання з його боку (тобто з боку відповідача) алкогольних напоїв, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.

      Представник  третьої особи Войт В.Д., який  діє на підставі довіреності, позов   підтримав повністю, пояснив, що, не зважаючи на прохання сина та громадський осуд відповідач не припинив вживання алкогольних напоїв, його  спілкування із сином носять епізодичний характер, відповідач підтвердив відсутність  бажання приймати участь у вихованні дитини, через що комісією з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради 02.11.2010 р. було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1  

      Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, а також прокурора, який також висловився про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а також допитав свідків,  дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення  про задоволення позову  частково  з огляду на такі встановлені факти.

      Як було встановлено судом, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_5, є батькам неповнолітнього. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом.    

      Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

      Разом з тим, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

      Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

      Як було встановлено судом, неповнолітній мешкає разом із бабусею, яка є пенсіонеркою та яка його виховує,  опікується ним, перебуває на її утриманні тощо, адже батько дитини ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, через що  комісією з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради 02.11.2010 р. було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1   

      Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що мешкає по сусідству із родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та добре знає відносини, які склалися у цій родині із батьком неповнолітнього, який, тобто батько, ніде не працює, не надає жодної допомоги, та відмовляє синові на його прохання про надання грошових коштів, навіть під час перебування дитини у лікарні. Водночас, інший свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що знайома із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 близько 3 років, та саме з того часу, як придбала будинок по сусідству, та пояснила, що відповідач не надав допомоги ані покійній ОСОБА_5, ані ОСОБА_1, не працює, вживає алкогольні напої, дитина байдуже ставиться до батька, не має з ним жодних відносин та все тримається на плечах ОСОБА_1    

      Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

      За розгляду справи судом були встановлені обставини, за наявності яких вбачаються підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України), тому для суду, враховуючи надання відповідачем відмови від його батьківських прав та обов’язків по відношенню до його неповнолітнього сина гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та надання згоди на його всиновлення будь-яким громадянином України для суду вбачаються підстави для ухваленні рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.     

       Вирішуючи позов у частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина  в розмірі ??  частки заробітку відповідача, то, на переконання суду, вбачаються підстави для задоволення її частково, виходячи з наступного.       

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

       Утім, як було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання неповнолітнього  між сторонами у справі, яка розглядалася,  досягнуто не було, через що для суду, з огляду на вищенаведене,  з метою захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду із даним позовом, та через те, що, оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів,  вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.  

       Разом з тим, щодо визначення розміру аліментів, то відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; водночас, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

       Отже, оскільки платних аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, для суду вбачаються підстави для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі та з урахуванням передбачених ст. 182 СК України обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, на переконання суду, присудження до стягнення аліментів в розмірі 800 грн.  буде справедливим та сприятиме утвердженню  почуття обов'язку батька, окремо від якого проживає дитина,  перед дитиною.    

       Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України  аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.  

       Вирішуючи в обов’язковому порядку на виконання ст. 215 ЦПК України  питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, зважаючи  на те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню  до стягнення сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 та ст. 367  ЦПК  України,  суд            

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа -  Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів  задовольнити частково.   

       Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини  –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1     

       Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5,   аліменти на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі  800 грн., починаючи з 27.12.2010 р., та до досягнення  дитиною  - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  повноліття.

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       В задоволенні вимоги позову про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ?  його частки заробітку (доходу), але не менше 30%  прожиткового мінімуму для дитини відповідного  віку  –відмовити.   

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) грн.      

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя