Справа № 2-2236/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17 березня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві –Гудим О.І.,     

за участі позивача –ОСОБА_1,     

за участі прокурора – Шавкун Н.С.,

за участі представника третьої особи –Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську  ради  –Войт В.Д.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську   цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа -  Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 09.09.200 р. уклала шлюб із ОСОБА_3, та від шлюбу подружжя має дитину –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з листопада 2003 р. мешкає разом із матір’ю та перебуває на її утриманні; 26.09.2006 р. шлюбу було розірвано. Як зазначається позивачем при зверненні до суду  з листопада 2003 року батько дитини залишив родину та самоусунувся від виконання батьківських обов’язків,  матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, її вихованням не займається, фактично втратив родинний зв'язок із донькою тощо, через що ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську  ради про надання висновку  про доцільність  позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки,   та 13.05.2010 р. такий висновок було надано.  Зазначаючи у позові на те, що відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, про що надав згоду, яка була нотаріально посвідчена, та вихованням дитини займається лише її мати,  у позові й заявлено відповідну вимогу.         

       У  судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, та водночас пояснила суду, що останнім часом виникла потреба у її виїзді разом із дитиною до родичів у Росію, утім, відповідач найчастіше створює перепони у такій можливості, оскільки не надає відповідної згоди, що унеможливлює спілкування дитини р азом із родичами. Разом з тим, відповідно до пояснень позивача, відповідач вживає алкогольні напої, не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, не займається її вихованням, хоча вони й мешкають по сусідству, та просила  суд повністю задовольнити поданий позов.    

       У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з’явився, причини неявки суду не повідомив, утім, надав суду нотаріально посвідчену  заяву про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд  вирішував справу у відсутності відповідача.

       Заслухавши пояснення позивача, а також вислухавши думку прокурора та представника третьої особи, які висловилися про обґрунтованість вимог позивача, та просили суд задовольнити поданий позов, а також допитав свідків, суд дійшов до висновку про наявність підстав для  задоволення позову повністю,  виходячи з наступного.

      Як було встановлено судом, 09.09.2000 р. між сторонами за цим позовом було укладено шлюбу, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво; ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина –ОСОБА_4, про що у Книзі записів актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний  запис, та відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини, та що підтверджується відповідним свідоцтвом  про народження.      

      Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.     

      Як було встановлено судом, малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір’ю, саме яка займається її  вихованням, та дитина перебуває на її утриманні,  адже  батько дитини  не піклується про дитину, не приймає участі у її вихованні, не утримує малолітню тощо, та 11.05.2010 р. комісією з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровської  районної у м. Дніпропетровську ради було прийнято висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1            

      Разом з тим, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що доводиться  хрещеною матір’ю малолітній ОСОБА_4, дружить з ОСОБА_1, разом виховують дітей. Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_3 працював недовго, коли дитині не було ще одного року,  а потім сидів дома, не сплачує аліменти на утримання дитини, через що позивач зверталася до неї за наданням матеріальної допомоги. Допитана в якості свідка ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її подругою, вони спілкуються з 1996 року, та майже з весілля ОСОБА_1 чує від останньої скарги, батько дитини (відповідач) не надає матеріальної допомоги на утримання дитини,  не займається вихованням малолітньої, не працює, вживає алкогольні напої, не цікавиться долею  дитини, хоча й мешкає по сусідству.   

      Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

      Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

      Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

      Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

      Оскільки обов’язок щодо виховання  дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, а також враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, та відповідач надав згоду на позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки, вбачаються правові підстави для ухвалення судом рішення про позбавлення ОСОБА_3  батьківських  прав відносно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1    

      Вирішуючи в обов’язковому порядку на виконання ст. 215 ЦПК України  питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, зважаючи  на те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню  до стягнення сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.  

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК  України,  суд            

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, де третя особа -  Управління – служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.  

       Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини  –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1     

       Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в розмірі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  грн.      

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя