АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1825/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «09»лютого 2011р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання.
В позові зазначала, що 08.02.2010 р. між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, який було посвідчено нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори. За даним договором ОСОБА_4 зобов’язалась довічно повністю утримувати її, забезпечуючи харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляд та необхідна допомога) визначена договором в розмірі 500 грн. щомісячно. Однак, за усною домовленістю між ними було визначено, що вартість продуктів харчування та квартирна плата не входить в суму 500 грн. Вона уклала договір на вкрай не вигідних для себе умовах, оскільки вважала, що залишиться власником свого житла до смерті. Квартирна плата в зимовий період складає 400 грн., на залишок суми їй необхідно купити собі ліки, продукти харчування та одяг. Окрім матеріальної підтримки, вона розраховувала і на теплі стосунки з відповідачем, ставилась до неї як до доньки. ОСОБА_4 з лютого 2010 р. регулярно сплачувала 500 грн., але не здійснювала належного догляду, не забезпечувала продуктами харчування, не прибирала в квартирі, не цікавилась станом здоров’я, не забезпечувала ліками, спілкування між ними носило формальний характер. ОСОБА_4 не зареєструвала своє право власності на квартиру в ОП ЗМБТІ, а тому право власності у неї не виникло. Просила суд розірвати договір довічного укладений між нею та ОСОБА_4 08.02.2010 р. та повернути сторони в первісний стан.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2011 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи видно, що 08.02.2010 р. між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, який було посвідчено нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори. За даним договором ОСОБА_3 (відчужував) передала, а ОСОБА_4(набувач) отримала у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. За умовами договору ОСОБА_4 зобов’язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_3, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, здійснювати оплату комунальних послуг: використаної електроенергії, газу, води тощо. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляд та необхідна допомога) визначена договором в розмірі 500 грн. щомісячно.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту невиконання відповідачкою умов договору довічного утримання, та що відповідачка була позбавлена можливості виконувати умови договору з незалежних від неї причин.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
За змістом п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду і на вимогу відчужувача, або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
Як видно із матеріалів справи, і не заперечується сторонами, що відповідачка щомісяця, починаючи з лютого 2010 року, виплачувала позивачці передбачене договором матеріальне забезпечення в сумі 500 грн., а після відмови їх отримувати, посилала поштовим переказом на адресу позивача.
Проте, наявність цього доказу не може свідчити про належне, систематичне виконання набувачем умов договору довічного утримання. Інші умови договору, а саме: забезпечення позивача харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою відповідачем не здійснювались. У зв’язку з чим, позивач вимушена була звертатися за допомогою до інших осіб, а через п’ять місяців після укладання договору відмовилась від догляду відповідачки, та запропонувала останній добровільно розірвати договір. На теперішній час між сторонами склалися вкрай негативні стосунки, які виключають можливість нормального спілкування між сторонами та виконання ними зобов’язань за договором довічного утримання.
При вирішенні спору, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, належну оцінку їм не дав, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене, незначну тривалість укладеного договору, неналежне виконання обов’язків за договором набувачем, колегія суддів дійшла висновку про розірвання договору довічного утримання.
У зв’язку з розірванням договору довічного утримання (догляду), право власності відчужувача на передане ним майно підлягає відновленню за правилами ч.1 ст. 756 ЦК України.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частина перша статті 309 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст.309, ст.ст.313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання –задовольнити.
Розірвати укладений 08 лютого 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №4-187.
Скасувати за ОСОБА_4 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,88 кв.м. Повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, визнавши за нею право власності на вказане житло.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., судовий збір в сумі 100 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: