Справа № 2-а-7769/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Турбіна Т.Ф., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень щодо перерахунку та виплатити державної соціальної допомоги як дитині війни, –
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті надбавки до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон) та індексу інфляції помісячних сум боргу за весь час прострочення за 2006 рік, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до часу зміни законодавства, яке регулює питання виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни»в розумінні Закону і відповідно до статті 6 цього Закону має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач звернулася до відповідача стосовно нарахування недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни 17.09.2010р., однак відповідач всупереч рішенням Конституційного суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Законів України Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, в тому числі й щодо зупинення дії статті 6 Закону, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, про що надав письмову відповідь № 7240/С-1 від 29.09.2010р. Вважаючи дії суб’єкта владних повноважень незаконними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, заперечень проти позовних вимог або заяви про визнання позову у встановлений ст. 183-2 КАС України строк не надав.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суддя дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи у порядку скороченого провадження, встановивши наявність достатніх підстав для задоволення позову частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя і отримує пенсію за віком, має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до ст. 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Законом України від 22 березня 2006р. «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п. 17 ст. 77 зазначеного закону, ці зміни набули чинності з 2 квітня 2006 року, тобто відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом України погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість її збільшення, тому вимоги за період 2006 року є нееобгрунтованими.
Дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялася Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», однак вказані положення законів рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. та № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р., визнані неконституційними.
Рішення КСУ не мають зворотної дії в часі, а тому зазначені положення Законів втратили чинність з моменту прийняття вказаних Рішень, у зв’язку з чим надбавка, передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, підлягала виплаті у період з 09.07.2010р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року. Зміст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не коригувався та її дія на 2009рік і на 2010 рік законами України не була зупинена.
Виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком належить застосовувати розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.
Таким чином, позивач має право та законні підстави для отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак на порушення вимог діючого законодавства вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався частково у розмірі 10%, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008р., яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, оскільки суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
Виходячи зі змісту Положення Концепції соціального забезпечення населення України від 21.12.1993р. та норм Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», на які посилається позивач, виплата соціальної допомоги за минулий час без урахування давності і компенсації за несвоєчасну виплату має місце у разі, коли з вини органу, який призначає та виплачує державну соціальну допомогу, не була своєчасно виплачена сума нарахованої соціальної допомоги. У даному випадку позовні вимоги стосуються не стягнення нарахованих, але не виплачених сум, а зобов’язання здійснити відповідне нарахування. Позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити виплату з урахуванням індексу інфляції помісячних сум боргу не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до відповідача зі спірного питання 17.09.2010р. та отримала відповідь про відмову у задоволенні своєї вимоги 29.09.2010р. Із заявою про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не зверталася.
За таких обставин позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням здійсненої доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 28.03.2010р., які підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.
Згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, право звернення до суду виникає у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача щодо перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, тобто за період з 29 березня 2010 року по 29 грудня 2010 року, тобто на момент винесення судом рішення.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 69-71, 100, 183-2, 158-163 КАС України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 29 березня 2010 року по 29 грудня 2010 року з урахуванням здійснених виплат за вказаний період, позовні вимоги за 2006 рік, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 28.03.2010р., залишити без розгляду.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату судового збору у розмірі 8,50 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя: Турбіна Т. Ф.