Справа №2-а-537/2011

ПОСТАНОВА

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року                                                                                           с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності відповідача протиправною, нарахування та виплату недоплаченої 30% надбавки до пенсії дитині  війни, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом, посилаючись на протиправність бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі щодо нарахування та виплати недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни, а тому просить зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 2006 року, та виплачувати в подальшому.

Управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі подано заперечення проти адміністративного позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За наявності достатніх повідомлених позивачем обставин, розглянувши подані відповідачем заперечення проти позову, приходжу до висновку про можливість розгляду справи та прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 12.11.1996 року, №2195-ГУ, являється дитиною війни, що й підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій і інших джерел соціального забезпечення.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.3 вище вказаного Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами, що гарантовано п.1 та п.6 ст.92 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007 визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»/п.12 ст.71/, які зупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»по виплаті дітям війни 30 % надбавки до пенсії.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України»підвищення пенсії дітям війни було обмежено до 10 відсотків від мінімальної пенсії по віку.

Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу ІІ вище вказаного Закону визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти чи їх окремі положення, які визнано неконституційними, втрачають свою дію з дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Конституційним Судом України факти зупинення законами про Державний бюджет України дії інших законів України щодо виплати 30 % надбавки, внесення змін до інших законів, в становлення іншого регулювання відносин, ніж передбачено Законом та визначено п.6 ст.92 Конституції України, визнано такими, що не відповідають ст.95 Основного Закону, що і дає підстави вважати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Чернівецького району відмову у нарахуванні та виплаті позивачу державної соціальної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 %.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Однак, ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького районного суду як адміністративного суду за захистом своїх порушених прав та інтересів лише у лютому 2011 року, а її твердження про те, що вона дізналася про зміну в розмірах такого роду доплат лише в поточному році, не є доказом поважної причини пропуску нею процесуального строку звернення до адміністративного суду для вирішення зазначеного питання по суті, оскільки, позивач, отримуючи протягом зазначеного ним часу пенсію, не міг не знати про розмір пенсії, що була йому нарахована, зокрема, про врахування в загальному розмірі отримуваної пенсії надбавки як дитині війни.

Оцінюючи причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду неповажними, суд в силу статті 100 КАС України приходить до висновку, що це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов*язання Управління Пенсійного фонду у Чернівецькому районі Вінницької області нарахувати та виплати щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006 – 2009 років /включно до 02.08.2010 року/.

Крім цього, суд оцінює вимогу позивача щодо нарахування та стягнення доплати за 2006 рік, незаконною та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  було зупинено Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік"

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з врахуванням визначеного законодавством шестимісячного строку звернення осіб до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України приходжу до висновку, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід  вийти за межі позовних вимог.

Так, позивач в позовній заяві просить задоволити вимоги  включно по грудень 2010 року. Однак, з врахуванням визначеного законодавством шестимісячного строку звернення осіб до суду за захистом прав, свобод та інтересів, у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог, починаючи з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року ( а не по грудень 2010 року).

Крім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо  зобов*язання Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу щомісячної надбавки до пенсії як дитині, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 статті 162 КАС України встановлено право суду прийняти постанову, яка б гарантувала захист прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб’єктів владних повноважень, зміст даної статті повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки реалізовує право на ефективний засіб юридичного захисту.

Оскільки, позивачу, як дитині війни, передбачено довічну щомісячну законну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може, відповідачем вона у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі - 49,80 грн. замість 30% мінімальної пенсії за віком –то задля захисту законних прав позивача, суд визнає за необхідне щомісячно здійснювати нарахування і виплату їй надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», - 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права. Зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє його необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий час.

Крім цього, заперечення відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону з огляду на проведення виплати надбавки на підставі Постанови КМ України №530 від 28.05.2008 року  «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою надбавку до пенсії дітям війни з 1.10.2008 року безстроково встановлено в розмірі 49,80 грн., спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом передбачених ч.1 ст.2 КАС України завдань, та ч.4 ст.9 КАС України щодо обов’язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили; твердження відповідача про неможливість застосування щодо спірних правовідносин ч.1 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з огляду на викладену в ч.3 ст.28 цього Закону заборону є помилковим через відсутність в ній обмежень для розрахунку підвищення (надбавки) до пенсії.

Заперечення підтверджують також тривалість, сталість і безстроковість протиправної бездіяльності відповідача і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права дитини війни зобов’язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачеві надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.

Вимога позивача про зобов'язання УПФУ у Чернівецькому районі здійснити відповідний перерахунок та виплату протягом п'яти календарних днів з дня набрання рішенням чинності, не ґрунтується на законі, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Реалізація положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в частині нарахування та виплати 30% надбавки покладено законодавством на Управління Пенсійного фонду України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення виплачуваних Управлінням пенсійного фонду України у Чернівецькому районі пенсій має підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається у відповідності до положень ст.28 Закону України «Про пенсії».

При частковому задоволенні позовних вимог судом враховується, що Управлінням пенсійного фонду України проводилась доплата дот пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

У відповідності до положень п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України відповідач зобов*язаний виконати постанову негайно.

На підставі Конституції України, Закону України "Про загальнобов*язкове державне пенсійне страхування", Закону України  " Про пенсійне забезпечення",  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст., ст.6, 11, 18, 19, 99, 100, 104, 105, 106, 183-2, 256 КАС України,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

В задоволенні позовних вимог щодо поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду , - відмовити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії як дитині війни.

Зобов*язати Управління Пенсійного фонду у Чернівецькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року, враховуючи при цьому проведені попередні виплати у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року, №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області щомісячно здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(30% мінімальної пенсії за віком), починаючи з 02.02.2011 року - дня звернення до суду і по день припинення такого права.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Чернівецький районний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:                                                                                            Цимбалюк Л.П.